Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

Граф помовчав, а потім із гіркотою додав:

— А коли найкращий друг стає ворогом... Ніколи не чекав такого ножа у спину.

Чоловік також зрозумів, що граф Беррінг щось задумав? Так, не важко здогадатися. Я вирішила розповісти про нічний прихід лікаря Марвея та його теорію. Я думала, що граф розсердиться або хоча б здивується, але виявилося, ніби він знав про його прихід. Щоправда, теорія лікаря його дуже зацікавила. І я звичайно ж поділилася думками про те, що хтось із членів клану дуже близький до короля.

— Не вдається Дереку, на допомогу приходить Аурі? – поставив сам собі питання граф і замислився.

— Ви не гніваєтеся, що я не сказала Вам про лікаря? – винувато запитала я.

Граф глянув на мене таким дивним... теплим поглядом.

— Ні. Мені Соур доповів про вашу зустріч та розмову.

Я винувато опустила очі. А потім взагалі була вражена наступними словами графа.

— І як ти мене захищала, теж доповів.

Я навіть не наважувалася підняти очі. Ого, тут виявляється за мною шпигують?

— На тлі всього, що відбувається, Даріє, ти повинна слухатися мене. Зараз мені начхати на всі правила та закони. Ти маєш бути зі мною поруч. Якщо я говорю тобі йти поруч зі мною - це означає, що ти йдеш поряд, а не десь позаду мене. Приймати їжу я можу тільки з твоїх рук і рук Амадіни. Ти розумієш, що це означає?

Мені довелося подивитися на графа та кивнути.

— А як тепер щодо... Вашої дружини?

— А що "моя дружина"? Нехай сидить за столом, якщо їй так заманеться. Але годуватимеш мене ти. Все зрозуміло? Чи ти, може, бажаєш, щоб мене відправили на той світ якнайшвидше?

— Ні!

— Значить, ти маєш усвідомлювати всі свої обов'язки та відповідальність... за мене, — примружившись, промовив чоловік.

Легко було сказати...

Я довго не могла заснути. По-перше, було соромно за свої сни. Хоч вони були й прекрасними... А по-друге, я намагалася розібратися у своїх почуттях. Лежала на своєму ліжку і дивилася на руку, яку до останньої хвилини розмови граф стискав у своїй руці. У голові раз у раз спливали його слова про те, що я потрібна йому.

 Закохатися у графа? Цілком можливо і реально. Але повірити в почуття графа до мене - вже зовсім безглуздо і наївно. У нього й дружина була красуня. Навіть якщо в шлюбі все не склалося, то ось з коханкою було все інакше. І річ навіть не в красі тієї леді. А просто в моєму статусі.

Я подивилася на троянди. Стільки часу минуло, а вони досі не зав'яли і мають чудовий, тонкий аромат. Дивовижний сорт троянд. Я заплющила очі і поринула в солодкий сон.

Він сьогодні був настільки реалістичним, настільки прекрасним... чоловік був таким пристрасним і ніжним одночасно, що я танула в його руках... Але напевно, позначаються емоційні, напружені та важкі дні останнім часом, бо вранці я почувала себе розбитою і втомленої. Ще й проспала?

Я швидко зібралася і вибігла на кухню, щоб віднести сніданок графу. Швидше за все, вже гнівається. Але головне дізнатися, як він почувається.

Я привіталася з Амадіною, схопила тацю і вибігла з кухні, навіть не почувши останніх слів Соура.

Двері не відчинилися, як це було зазвичай, і я дорікнула собі, що проспала. Зазвичай граф якимось чином відчував мій прихід і відчиняв магією двері, щоб мені легше було з підносом. Значить, із ним щось не так?

Серце гулко забилося, і я самостійно відчинила двері, намагаючись не перевернути весь посуд, та так і застигла у дверях.

На колінах у графа сиділа леді Аурі... пристрасно цілуючись і обіймаючи чоловіка...

Я позадкувала назад, кров прилила до обличчя, а руки затремтіли... та й перед очима все так попливло... Не знаю, за що я там зачепилася, тільки ось піднос упав до моїх ніг і посуд розбився на дрібні уламки... як і моє серце...

"Ти мені потрібна. Не залишай мене одного".

Напевно... я поринула у мрії. І просто чую те, що бажає моє серце почути...