Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Тож ви не збираєтеся з'ясувати хто вона, спільниця, - констатував Джеймс. - Але ж вона теж вбивала, Дарко не був єдиним, хто пролив вашу дорогцінну чарівну кров, чи не так?

Джеймс відчайдушно приховував розчарування та гнів, але ні для кого в кімнати вони не стали несподіванкою і секретом.

 - Боюся, ми не владні над рішеннями Голови.

Джеймс дивився прямо перед собою і не міг навіть кліпнути очима. Е ні, він не покине батька. Тільки не після того, як пропав Тоні, тільки не тоді, коли моторошна відьма з почту Дарко бігає неподалік, певно збираючись прикінчити його!

Відповідь з’явилася у його голові дуже швидко.

- Ні, дякую, містере Лютом, нам нічого не потрібно від Ради.

- Ти можеш продовжити уроки зі мною, Джеймсе, - нагадав містер Хейз. - Особисто я нікуди не збираюся їхати, Філомат мій дім, тож я буду радий допомогти тобі при нагоді.

Джеймс зрадів цій пропозиції від чарівника, якого він ледве знав. Він один не збирався кинути Джеймса наодинці з цією невідомою, що бажає йому смерті, він один не збирався залишатися осторонь.

- Дякую, містере Хейз. Я неодмінно продовжу навчання. А зараз, якщо ніхто не проти, я хотів би залишитися наодинці.

Френк зник з кімнати в ту ж секунду, зробивши крок у вікно. Мартін мовчки покинув кімнату через двері, а Джеймс згадав дещо і швидко гукнув мага, який загасив трубку і так само збирався на вихід.

- Містере Хейзе, стривайте. Є одна річ…

- Так?

- Днями я відчув слабкість і біль у грудях, начебто знову впав зі скелі і переламав собі все, що міг. Але цей біль минувся дуже швидко. Ви випадково не знаєте, чи це не може бути відлунням того ритуалу? Чи можу я померти тепер?

Чарівник насупився.

- Ніколи не чув про таке, та все ж... Це могло бути не відлунням ритуалу, а чиїмось невмілим прокляттям, спрямованим на тебе.

Вільям Хейз провів рукою над головою Джеймса. Він вимовив одне єдине слово:

- Aperire.

Нічого не сталося. 

- Варто перевірити. Я намагатимуся дізнатися про це більше.

- Дякую, містере Хейз.

Кімната спорожніла і Джеймс упав плашмя на ліжко. Тепер він сам за себе.

Наступного ранку Джеймса чекала догана від батька.

- Джеймсе, що з твоїм обличчям? Ти бився?! З ким? Коли?

Моя щока, з жахом подумав хлопець, тільки-но згадавши, що так і не придумав собі виправдання. Він був такий радий прокинутися живим уранці, що зовсім не подумав про легенду для батька.

- Так, тату, це просто дурна історія. Я в порядку. Хлопці прийняли мене за когось іншого. Бачиш, просто подряпини. У тебе мабуть і гірші були в моєму віці, так?

- Це хтось із твоєї школи? Я цього так не залишу!

- Пап. Досить. Я не знаю цих хлопців, правда. Вони помилилися і їм також дісталося.

Особливо Дарко, подумав Джеймс.

- А Пітер? Він в порядку?

- Він на той час уже поїхав, а я майже зайшов до будинку. Все гаразд, чесно. Це просто подряпина.

Стівен ще півдня кипів і плювався окропом, обіцяв зателефонувати Абелару Робустсону, задіяти всю поліцію Спрінгфілда, знайти цих недоносків і добряче покарати їх, але до вечора вщух і вирішив все ж таки не турбувати заступника шефа поліції. Джеймс розумів, що батько хвилюється. Він сам з тремтінням згадував лікарняну палату і не палав бажанням повертатися туди, але Джеймс почував себе цілком непогано і побоювань Стівена не поділяв.

Джеймсові було не до того. Його хвилювало одне питання, на яке в нього не було однозначної, точної, цілком певної відповіді. Чи піде Елінор разом з рештою Ради чи вони з братом залишаться в місті? Він боявся зізнатися самому собі, що відповідь насправді цілком очевидна.

Він подзвонив матері, але розмова з нею не заспокоїла його і не надала йому сил. Він хотів знову розпитати її про сестру, але не міг змусити себе це зробити. Для Джеймса його тітка була лише примарним натяком на зв'язок із чарівним світом. Для його матері -  сестрою, яку вона колись любила та втратила.

Рятуючись від лінощів, він дістав підручники, видані містером Хейзом в їхню останню зустріч, і спробував розучити нове закляття захисту від чужих очей. Нічого не вийшло. Натомість, він ледве не спалив підручник, пронизуючи його лютими поглядами. У результаті Джеймс відмовився і від цього заняття, і подався прибиратися на кухні.

Несподівано це заняття принесло йому деяке полегшення. Але коли Джеймс упіймав себе на думці, що миє раковину вчетверте, він покинув і цю справу. Нічого не лізло до рук, тож врешті решт він вийшов на прогулянку. Чи за ним стежили, чи ні - він не знав, але не помітив нікого знайомого.

Йому довелося розповісти Пітеру полегшену версію вчорашнього вечора по телефону. Друг все хотів щоб Джеймс описати йому як виглядали ті відморозки, щоб знайти їх і всипати їм доброго перцю. Джеймс оцінив, що друг не пропонував вдатися до допомоги його батька, як це волів зробити Стівен. Джеймс завершив розмову, запевнивши Пітера, що він у повному порядку, намагаючись якнайшвидше забути про те, що сталося.