Читати книгу - "Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек"

- Я переродився, коли… - він стиснув щелепу. - Коли втратив безсмертя. Тому й обмежувача більше немає. Чомусь вирішив не поспішати його знову ставити, як відчував, що знадобиться повна сила.

Він натякнув на сьогоднішню сутичку, де його сила була настільки могутньою, що зрівнялась з силою творця.

- Вибач, - тихо мовила та хотіла забрати руку від його грудної клітини та він накрив її своєю долонею. - Як ти після цього? - запитала в бойового мага. 

Грудні мʼязи знову смикнулись та Майкл стомлено видихнув. 

- Злився, довго злився. Та ті тижні, коли злість опанувала мене, я шукав спосіб вирощувати Німфею в домашніх умов, - Майкл хмикнув. - Я зрозумів, що як би відчайдушно я не почувався, та в той момент я думав про тебе. І, якщо б можна було повернути час назад, коли забрав тебе з того пабу, - він задумався. - Коли ти майже не зґвалтувала мене. 

- Що зробила? - мої очі округлились. - Ти не розповідав про це!

- Не знаю, як стримався тоді, - посміхнувся він. - Наш перший поцілунок був зовсім не в машині, а ось в цьому коридорі, - він кивнув на двері. - Ти була майже гола, пʼяна та така наполеглива, що я думав не зможу відмовити. Зупинило мене лише те, що ти виглядала, як студентка. Так ось… - витримав він паузу. - Я б ніколи не стер все, що було між нами. Навіть якби я тонув у горі. Я б віддав би перевагу триматись за кожен момент, коли був поруч з тобою, Каро Бенет. Або кожен сміх коли чув, навіть кожен раз, коли ти закочувала очі. Я б віддав би перевагу провести кожну мить в агонії, ніж змінити щось повʼязане з тобою в минулому. 

В середині розлилось вельми приємне почуття та водночас стало дико соромно за ту ніч, коли мені підляли зілля покори. 

- А будучи смертним, у мене вже немає стільки багато часу на роздуми, тому Каро Бенет, - поправив бойовий маг пасмо мого волосся. - Виходь за мене. 

Моє серце пропустило удар від настільки неочікуваних слів. Хотілось куди небудь заховати очі, чи зупинити час, щоб добряче обдумати ситуацію. Та в мене не було таких можливостей. 

Ще вчора я ігнорувала та злилась на нього, а сьогодні він пропонує заміж. 

І що відповісти? 

Його погляд був настільки сповненим очікування, що стало ніяково. Мої очі почали бігати туди-сюди, сподіваючись знайти порятунок у випадкових речах. 

- Я… я не знаю, що сказати, - прошепотіла, відчуваючи, як щоки стають червоними. Пальці нервово стискались на грудній клітині бойового мага, а серце здавалось ніби ось-ось вистрибне з грудей. 

- Я дам тобі стільки часу, скільки знадобиться, - побачив він моє збентеження та поцілував у лоб, притиснувши знову до свого тіла. - А зараз спи, моя біда. Тобі потрібні сили.

А сили мені дійсно потрібні, адже завтра зустріч з королем та королевою