Читати книгу - "Королева місяця та сонця, Дроянда"

Агафія разом із подругами повернулася після тренування, ще сповнена енергії. Вона весело сміялася з Танею та Дейлою, обговорюючи, як гарно пройшло заняття. Але щойно вони зайшли до кімнати, їхній настрій різко змінився.

Дроянда сиділа на своєму ліжку, обіймаючи коліна, а її очі були заплакані. Вона виглядала розгубленою, немов її щось сильно мучило.

— Дрояндо! Що сталося? — занепокоєно вигукнула Агафія, підбігаючи до сестри

Таня сіла поруч і ніжно поклала руку їй на плече.

— Все добре? Хто тебе засмутив? — додала Дейла, перехрестивши руки на грудях, явно готова захищати подругу.

Дроянда витерла сльози, глибоко вдихнула й тихо промовила:

— Я… я поцілувала Нортона… випадково…

У кімнаті на мить запанувала тиша. Подруги переглянулися, на їхніх обличчях відбивалися різні емоції — подив, цікавість, а в Агафії навіть з’явилася ледь помітна усмішка.

— І… чому ти через це плачеш? — обережно спитала Таня.

— Бо мені соромно! Я не знаю, що тепер робити! — Дроянда схопила подушку й закрила нею обличчя.

— А він як відреагував? — з цікавістю нахилилася вперед Дейла.

Дроянда опустила подушку й тихо прошепотіла:

— Сказав, що не проти…

Агафія з подругами переглянулися, і в їхніх очах з’явився легкий блиск розуміння.

— То в чому проблема? — всміхнулася Агафія. — Здається, він тобі подобається

— Ні! Тобто… я не знаю… — Дроянда нервово стиснула пальці.

— Ох, Дро, — Таня хитро усміхнулася. — Думаю, тобі треба розібратися у своїх почуттях. І не мучити себе даремно

Дейла обійняла подругу.

— Ми з тобою, як би там не було!

Дроянда вдячно кивнула, відчуваючи, як їй стає легше від слів подруг.

Дроянда знову опустила голову, її очі були повні сумнівів.

— А якщо Нортон… якщо він колись підніме на мене руку? — тихо прошепотіла вона, хоча сама не вірила, що він здатен на таке.

Агафія різко зупинилася, її очі блиснули злістю.

— Якщо він хоч раз це зробить, то отримає від мене і від наших братів! — сердито сказала вона, схрестивши руки на грудях. — Я йому покажу, що значить зачіпати мою сестру!

Агафія різко зупинилася, її очі блиснули злістю.

— Якщо він хоч раз це зробить, то отримає від мене і від наших братів! — сердито сказала вона, схрестивши руки на грудях. — Я йому покажу, що значить зачіпати мою сестру!

Дейла теж спалахнула:

— Якби він таке зробив, то я б йому таке прокляття запустила, що він би тиждень у дзеркалі свого відображення не бачив!

— А я б його утопила, — спокійно додала Таня, склавши руки, але її очі засвітилися рішучістю.

Дроянда здивовано подивилася на подруг, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом. Вони всі були готові за неї заступитися.

— Дівчата, ви такі… — вона зітхнула й усміхнулася.

— Ми такі, які є! — усміхнулася Агафія. — І ти не маєш хвилюватися. Але я думаю, що Нортон не здатен на таке. Він радше руку собі відріже, ніж зробить тобі боляче.

Дроянда тихо кивнула, і десь глибоко в душі вона знала, що сестра має рацію

Дроянда поглянула на подруг, її голос став тихим і сумним.

— А що якщо він мене не кохає? Що якщо він

 просто так сказав це… без справжніх почуттів?

Агафія на мить задумалася, а потім її погляд став м'якшим.

— Якщо він дійсно любить, то він не зможе просто так сказати, що це нічого не значить, — відповіла вона, нахиляючись до сестри. — Але якщо це правда, то це його вибір. І тоді ти маєш поважати свої почуття більше, ніж його слова.

Дейла кивнула, додаючи:

— Не біда, якщо хтось не відчуває того, що ти. Важливіше, як ти ставишся до себе.

Таня мовчки поклала руку на плече Дроянди, даючи їй відчути свою підтримку.

— Якщо він не відповідає на твої почуття, це його втрата, не твоя, — сказала вона, усміхаючись ніжно. — У тебе є ми, і ти — сильна. Не дозволяй нікому зламати твоє серце.

Дроянда вдячно подивилася на подруг, відчуваючи, як їхня підтримка дає їй сили. Вона знала, що з ними їй буде легше пройти через будь-які труднощі.

— Дякую вам, дівчата… Ви завжди знаєте, що сказати, щоб я почувалася краще, — прошепотіла вона.

Агафія усміхнулася і поклала руку на її.

— Ми завжди тут, щоб допомогти. І не забувай, ти заслуговуєш тільки найкраще!

Дроянда, трохи відновившись, тихо подивилася на сестру і, злегка усміхаючись, спитала:

— Агафіє, як у тебе з Ніком? Як ви?

Агафія трохи здивовано підняла брови, а потім усміхнулася, злегка почервонівши.

— Ну, знаєш… все так, як є. Він гарний, і ми добре проводимо час разом, — відповіла вона, намагаючись виглядати невимушено, але в її очах промайнула теплота. — Але ще не знаю, що з цього вийде.

Дроянда помітила цей погляд і з усмішкою підморгнула.

— Здається, ти просто не хочеш зізнаватися, що вже закохалася! — жартівливо сказала вона, і Агафія заплутано сміялася.

— Ой, припини! — смішно відмахнулась Агафія. — Це все ще не так серйозно, просто все відбувається спонтанно.

Таня, що сиділа поруч, злегка закотила очі.

— Спонтанно, кажеш? Ти йому вже приглядаєшся, а ми тут все це помічаємо, — з усмішкою додала вона.

Агафія підійшла до вікна, відвертаючись від усіх.

— Не знаю, але принаймні мені з ним добре. І це все, що поки важливо, — сказала вона, повернувшись до подруг.

Дроянда усміхнулася на слова Агафії, хоча відчувала, що насправді не так легко заснути після всього, що сталося.

— Добре, добре, — сказала вона. — Піду лягати. Ти маєш рацію, можливо, сон справді допоможе

Агафія помітно посміхнулася.

— Спи, бо вітаміни — це важливо! І обов'язково відпочинь, ти цього заслуговуєш.

Дроянда поклала голову на подушку, але її думки ще не покидали її. Вона почувалася трохи спокійніше після розмови з подругами, але ці питання все одно залишалися в її голові. Проте, зрештою, вона закрила очі і вирушила у сон, сподіваючись, що завтрашній день принесе більше ясності.