Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

У Дельфах було знамените святилище Аполлона, із уславленим оракулом. До дельфійського оракула Аполлона зверталися за порадами як приватні особи, так і державні діячі, завдяки чому дельфійські жерці мали чималий вплив і в політичному житті Еллади.

Згідно із «вказівкою» Аполлона, особливим покровителем Ксенофонта під час походу був Зевс-Цар.

Див. кн. I, 3,1.

За віруваннями еллінів, їхнім верховним богом був Зевс, який, як і більшість інших богів і героїв, мав ряд епітетів (додаткових найменувань), які підкреслювали ті чи ті сторони його властивостей і могутності.

Ксенофонтові в той час було, мабуть, приблизно 30 років. Такий вік вважався в Афінах непідхожим для обіймання посади стратега.

Ксенофонт тут знову вдається до порівняння, запозиченого з області атлетичних змагань. Призи виставлялися для огляду перед початком змагань. Агонотети — організатори та судді змагань (агонів).

У багатьох східних народів, зокрема і в лідійців, не лише жінки, а й чоловіки носили сережки, що не було прийнято у греків.

Таксіарх — командир загону, найближчий помічник стратега.

За уявленнями греків, гість вважався недоторканим для господаря, поки він перебував під його дахом. Права гостя охоронялися релігією.

Чхання вважалося у греків доброю прикметою.

Мова йде про похід персів у 490 р., який завершився їхнім розгромом біля Марафону.

Похід персів на Грецію у 480—479 рр. Греки тоді розбили персів у морській битві біля Саламіну і на суходолі біля Платеї.

Трофеї — пам'ятники перемоги, які споруджувалися на полі битви після обернення ворогів у втечу. Буквальний переклад слова «трофей» — пам'ятник втечі. Трофеї зазвичай складалися із узятої у ворогів зброї, навішеної на дерев'яний стовбур чи стовп.

Лотофаги — лотосоїди — згадуване в «Одіссеї» Гомера (IX, 82-104 і XXIII, 311) міфічне плем'я, яке харчувалося солодкими, мов мед, плодами лотоса. Людина, скуштувавши вперше цей плід, нібито забувала батьківщину, батьківську оселю і родину і назавжди залишалася у країні лотофагів.

Ксенофонт висловлює тут давні прагнення греків до завоювань на сході.

За грецьким військом, як правило, йшли слідом великий обоз та обслуга (носії зброї, вантажу, наметів, майна воїнів). Сюди також входили ремісники, жерці, лікарі, полонені, погоничі тощо.

Каре будувалося таким чином, що попереду і позаду шикувалися фаланги, а по боках — колони. Всередині ж, під прикриттям війська розміщувалися легкоозброєні, обоз та обслуга.