Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел"

4 154
0
28.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моя неймовірна спокуса" автора Аріана Мел. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 87 88 89 ... 103
Перейти на сторінку:

— Він хоче з’їхатися, — видає буденно, а я ледь кавою не давлюсь. Оце так новина!

— Оу, то у вас все так серйозно?

Хто б міг подумати. Аліна мені чогось завжди видавалась ледь не олов'яним солдатиком. Стійка, самоконтроль на вищому рівні. Чоловіки, звісно, теж крутяться біля неї. Ще б пак. Тендітна, з гарною фігурою, симпатичним личком і спокусливим поглядом блакитних очей. Проте стосунки. Ще й так серйозно. Я вражена.

— Наче. Все якось так закрутилось.

— Закохалася в нього? — ну якось не віриться мені. Не виглядає вона закоханою. Або ж це самоконтроль якогось топового левелу для обраних.

— Не впевнена. Але мене до нього тягне. Сильно.

Я мовчу, затаївши подих. Не часто вона така відверта. Прямо таки боюся сполохати її. Та вона геть не зважає. Мабуть і у неї часом є гостра необхідність просто виговоритися.

— Ти знаєш. Він чудовий коханець. Мабуть, один з кращих, які в мене були. Та є моменти, які мене прямо бісять.

— І які ж? — самій цікаво дізнатись про це. Зрозуміла вже, що хорошим сексом її не візьмеш. Потрібно щось більше.

— Він ніжний, — вона замовкає на мить, збираючись з думками, а в мене округлюються очі. Це відколи ніжність є мінусом в стосунках? Чи це у мене якийсь збій в голові? — Ти не так розумієш. Він до припарку ніжний. Заглядає мені в рота і ледь не молиться на мене. І це от мене прямо бісить останнім часом. А коли я накидуюсь на нього і розмазую по стінці за це, тоді ми миримось. Скажу чесно. Секс після таких сварок просто вибуховий. Але ж потім все повторюється, розумієш.

Я зависаю. Після її слів я вже якось не впевнена, що з’їхатися — така вже хороша ідея. Вони ж ту квартиру просто рознесуть обидвоє. Але що казати? Мовчу. Думаю. Зважую. Вирішую бути чесною, як і вона зі мною.

— Аль, я звісно ще той порадник, проте...Ти впевнена, що це вдала думка в таких обставинах?

Аліна знову починає реготати.

— Ой, Злато. Ти і твоя лаконічність. Кажи прямо. Я не кришталева ваза. Ти вважаєш це повною дурнею? — і вкотре її брова повзе вгору.

Ніяковію. Дурна звичка. Не хочеться ображати. Втім, правда — завжди найкраще рішення, хай і не надто приємна.

— Так, Аль, саме так і вважаю. Що тоді тебе з ним тримає? Не розумію. Кохання, як такого немає, та якісь почуття все ж є. Хороший секс. Все? Не здається, що цього мало?

Раптом усвідомлюю, що це як шори на очах. У тебе обмежене бачення ситуації. Бо як ще пояснити? В мене були такі ж з Сотником. Скільки часу знадобилося і які струшуючі обставини, щоб ці шори врешті злетіли.

— Аліно, твоє життя, звісно, і тобі вирішувати… проте задумайся, чи потрібні такі стосунки де немає кохання. Бо якщо ти замислюєшся чи це воно. Тоді це точно не кохання.

Дивлюся, як колега піднімається, нервово витягує з сумочки свої «Давідофф слімс» і запальничку.

— Вийду на декілька хвилин, — кидає і не дивлячись на мене прямує до виходу.

Аліна не часто палить, та геть кинути ніяк не вдається. Розумію, що мабуть таким чином знаходять вихід її сталеві нерви. Піднімаюся з-за столу, забираю Алінину сумочку та підходжу до барної стійки. Оплачую наші напої й виходжу вслід за колегою.

— Ти як? Все гаразд? — питаю, подаючи їй сумочку. 

— Так, норма, — вона гасить недопалок і викидує в урну. Бачу, що вона вже оговталась.

— Давай пройдемось трохи містом, — пропоную, адже у літній недільний день в місті, а тим паче у старому центрі, невловима радісна атмосфера особливо відчувається. Вона киває і ми неспішно йдемо брукованими вуличками.

День швидко пробігає. Ноги гудуть від бруківки та настрій однозначно каже нам дякую за цей день.

Веремій кілька разів телефонує, та у мене геть немає настрою до важливих розмов. Тому пишу йому повідомлення, що сьогодні день для дружніх посиденьок.

Він здається лише коли виторговує собі час завтра за обідом. Міні-побачення.

Я погоджуюсь, адже не хочу уникати його. Поговорити все рівно потрібно і мені хочеться з ним бути чесною.

 

1 ... 87 88 89 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел"