Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі 📚 - Українською

Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

250
0
06.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я, Ректор і наша Таємниця" автора Рома Аріведерчі. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89 90 ... 94
Перейти на сторінку:
Як завербувати агента й не спалитися перед королевою

ЗМІЙ

Паж дивився на мою Тян благально, але було видно, що його таємниця, в чому б вона не була, залишиться з ним, хоч вбий цього нікчему. Він дійшов до межі страху. І якщо трохи натиснути, втратить до нього чутливість. Моя недосвідчена кохана зараз може схибити. Чисто від того, що немає досвіду. Але дуже швидко його набирається. Бо задатки у неї виняткові.  На місці замкового дознавателя й ката я б зараз напружився. А на своєму - нарешті розслабився. Мені тільки-но пообіцяли при свідкові, що парність розривати не будуть.

І знаючи підвищену чутливість темних до таких обіцянок, доведеться берегти цього свідка від усіх життєвих неприємностей.

А гнів Ружени - то неабияка неприємність.

Тому треба до її появи якось довести до кондиції цього невдаху, що мало не занапастив нас усіх, а тепер кліпає ляльковими очима й удає з себе ображену невинність.

Тому я  стримано поцілував руку своєї пари тонко натякаючи, щоб вона не заважала мені розколоти цю хитру бестію

З чого б почати?

Варіанта два. 

- Про що нам говорити з тобою, Біллі? Про те, як я люблю синематограф? - це збиває з пантелику й розслаблює.

 - Ти можеш ігнорувати кризу. Але криза не завжди ігноруватиме тебе. - це натякає на те, що все в руках підозрюваного. І він сам має знайти вірний хід.

Але коли я сперся кулаками на стіл і глянув в очі пажу, не встиг навіть слова сказати, клянусь парністю - це поетичне нещастя закотило свої баранячі очі й зомліло.

Ну і що тепер з ним робити - бризкати водою, давати нюхальну сіль чи викликати замкового ката?

Ката не можна - зайвий свідок. І як його потім прибрати, треба буде шукати когось на заміну. 

За такі гроші мало хто згодиться.

Мої роздуми перебив янгольський, але невдоволений  голосок коханої. 

- З військовою естетикою у тебе завжди все було гаразд, Змію. А от з умінням не лякати слабких створінь - не дуже.

Вона права! Одразу згадав, як налякав її на першому побаченні у другій іпостасі, хоча навпаки - хотів захистити. 

- І що тепер робити, моя незрівнянна секретарко? Зараз прийде Ружена, і велить нас трьох як мінімум ізолювати від суспільства. А то і стратити від гріха подалі. Щоб розголос не розійшовся про знаряддя масового ураження.

- Її величність не істеричка. - заступилася за Ружену моя наївна Тян. - Вона в курсі, що воно все вже розійшлося. І питання тільки в тому, як цей розголос направити у потрібне річище. 

І тут мене осяяло. 

Останнім часом це трапляється все частіше - так цілюще впливає парність, не інакше. Дракони мудрішають десь під років триста, а я от завдяки моїй Тян, розумнішаю на очах.

- От з допомогою цього солодкоголосого менестреля й направимо. - ошелешив мою кохану вибухом інтелекту. - Він вигадає підводки й заримує все, що буде треба. Одержить схвалення її величності і  піде дорогами імперії, звісно під  - хаха - охороною вашого Інгвара, моя мила Тян. Рознесе благі вісті. Нехай всі начуваються, що у нашій імперії ймовірно є усякі засоби, щоб  весь світ поводився чемно. І кожен житель цього світу щоб беріг справедливу королеву Ружену Бо вона одна на світі не використає на зло світові ці засоби, яких може ще й немає, а може уже й цистерни стоять на запасних коліях. Ви встигаєте запам’ятовувати, адепте?  Їй не дасть це зробити трояндовий вінець, який не терпить несправедливості. А всім іншим в руки отого, що невідомо чи є, чи нема в наших арсеналах магохімічної зброї,  давати не можна. Бо бувають такі ситуації, в яких слабку істоту  ніщо не спинить від гріха…

- Не так швидко, пане ректоре я записую. - пролунав з підлоги кволий голос пажа.

- А хто вам дозволив записувати державні таємниці? Я сказав - запам'ятовуйте. І ніколи не записуйте свої поеми. Нехай ніхто не знає правильного варіанту, ну, крім того, що треба береги королеву, бо без неї світові хана.

- Ну це і так всі знають. Як і все що ви, принц-консорт і її величність зробили, щоб врятувати світ.

Якби я ще міг червоніти, то почервонів би від сорому. Бо те, що знають оті всі - дурні вигадки отаких, з дозволу сказати, менестрелів. І до правди мають таке ж відношення, як і оця моя казочка для пажа.

Насправді одна Тян би зацінила правду про те, що я зробив для цього світу. Хоча б тому, що вона мала змогу народитися. Але це не точно, бо моя кохана не завжди  з цього факту задоволена. Тож краще їй не знати. А пажеві треба оргвнізувати захист. Дуже треба. Не від гніву Ружени. Вона сирітку не скривдить, а до речі…

- Паж, ви сирітка? 

- Так - сумно кивнув головою ворог народу і мій особистий ворог після того, що посмів сказати про Тян.  -  так і в анкеті написано. Можете перевірити, в пам’яті вахтерки Марії є копія.

- Не намагайтеся натякати на те, що моя ідеальна секретарка могла щось загубити. На час вашого зарахування вона була у відпустці. І я теж до речі. Так що попрошу надалі без брудних натяків. Пишіть скоріш уже, як пам’яті нема, потім вивчите й записи спалите. І не рюмсайте. Бо зараз її величність закінчить прийом вірчих грамот від послів з Валінору, й дійде черга до державних зрадників у поетичній шкурі. Дописуйте ваш пасквіль… тобто історичну поему про те, як милостива королева Ружена врятувала світ від страшної небезпеки, боже храни королеву і всі інші теж храните. Зробимо це національним гімном. Тільки обоснуйте гарно, я перевірю.

- Це велика честь, створити гімн для Трояндової імперії, пане ректоре. - цей графоман навіть не здивувався пропозиції. - Як вам ідея? Над трояндою сонце ніколи не сіда, боже, храни королеву троянд?

- Ви хочете в національному гімні ставити запитання? Хто вас вчив, невже видатний поет усіх часів Фон Ешенбах? - встряла моя естетично обдарована Тян. 

- Я питаю пана ректора про основну ідею. А так звісно там будуть тільки знаки оклику, пані секретарко. Так і запишіть в протокол допиту, що в державному гімні ніяких питань не буде! - гонористо вишкірився цей нечема. У мене аж зуби засвербіли. Так би й перекусив поганця навпіл, але не вийде. Це наш поганець. Ми тепер з ним в одному човні. Особливо я. Бо більше ніхто не підтвердить, що Тян пообіцяла не розривати нашу парність. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 88 89 90 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі» жанру - 💛 Міське фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"