Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт 📚 - Українською

Читати книгу - "Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт"

200
0
13.02.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Барсику, де мій заєць?" автора Тіна Вітовт. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89 90 ... 95
Перейти на сторінку:
42.2

Очікуваного результату, від своєї появи, я не отримав. Усі були надто поглинуті обговоренням пропозиції, про яку я не мав ні найменшого уявлення. Але мав намір з'ясувати. Так що, можливість вислухати усі сторони не поміченим - була мені тільки на руку.

- Мене, Мирославе, також не влаштовує вся ця ситуація, - почув мелодійний голос Лізи, вона на мене ніяк не відреагувала, як і всі присутні у кімнаті, - і неодноразово зверталася до здорового глузду свого батька - я не річ, котру можна вигідно продати...

- Ліза, забудь про свого лісника, - гримнув чоловік грізно, а перед цим мало не килимком стелився, розмовляючи з Мирославом, яка разюча зміна на лице. - Я не дам своєї згоди на подібний союз! Це ганьба для нашої родини!

- У нас заручальні браслети, - продемонструвала свою руку, з магічним браслетом, дівчина, - ми пов'язані магічно, це не гра, з таким не шуткують...

- Це неподобство ми виправимо, певен є повно способів, тільки пошукати потрібно... - продовжив чоловік, як я зрозумів батько Лізи, роздратовано розмахуючи руками, що видавало весь ступінь його роздраю.

- Так, ви, ще й хотіли втаїти факт магічного єднання? - вкрадливо перепитав Мирослав із прищуром, нахилившись вперед, вперши руки об стіл. - А мої батьки, цікаво, знали про цей "малесенький" нюанс?

 - Мирославе, сину, це пережитки минулого, - спокійно заговорила мати, - ми впевнені, що цей факт ні на що не впливає. Дівчина з хорошої сім'ї, обдарована, якраз підстать тобі.

Оооо, так мати тут у змові. Не очікував такого від нашої, завжди розуміючої, матінки.

- Агато, ти знала про магічне єднання? - прикривши очі рукою спитав наш батько, мені аж від серця відлягло - він не знав усього, це хоч трохи пом'якшує дійство, що нагадує сюр. - Відповідай!

- Так, знала. Але це нічого не міняє, я впевнена, що наш син перевершує силою, та магічні мітки зміняться у потрібне нам русло, - о це так поворот.

Я навіть не мав змоги вклинися у сутичку, так як вкляк від почутого. Виходить моя мати хоче позбавити мене істинної пари?

Хоча, вона не вкурсі, що позбавляє пари свого сина. Але ж своїми діями, свідомо готова, зруйнувати життя не однієї людини, а як мінімум трьох.

- Ми ще вкінці весни підписали договір, - подав невдоволений голос батько Лізи, - і одним з пунктів був шлюб нашої дочки з вашим сином! Свої зобов'язання, перед вами, ми виконали! Тому не відмовляйтеся від своїх!

- Жах, то мене продано уже давно, - гірко розсміялася Ліза, - а я ще думала, чому мене перестали тягати по горе претендентах, на звання мого нареченого.

- А мене ніхто спитати не спробував, що я думаю? - скаженів брат. - У вас на мене важелів впливу немає жодних, так що коритися вашим забаганкам я не стану. І маю великий сумнів, що Ярослав піде у вас на поводу.

Тепер було зрозуміло, чому мій звір скаженів - відчував підставу. Мою пару вирішили віддати у дружини іншому, та ще не кумусь сторонньому, а моєму ж братові.

Дивлячись на стан моєї дівчини, не важко здогадатися, що я сприймав відлуння емоцій своєї істинної, все ж таки у нас достатньо сильне єднання.

Мій Барс тривожився за свою пару. А тепер ще й усвідомивши увесь масштаб катастрофи, я ледве стримував усю лють, що клекотала всередині.

Вирішив припиняти цирк. Невідомо, до чого вони ще договоряться.

З напускним спокоєм, пройшов та сів на вільний стілець біля Мирослава. Цим прикував усю увагу присутніх до себе.

Усі вмить замовкли. Не очікували?

Я на цьому не зупинився. Почав демонстративно накидати їжу собі в тарілку. Апетиту особливо не було, та потрібно було чимось зайняти руки, які так і свербіли дати прочуханки декому.

Але не можна. Родичі, як не як.

- Ви продовжуйте, продовжуйте, а я послухаю. Дуже багато цікавого та пізнавального вдалося почути, доки ви мене ігнорували.

- Яре, де тебе носило? - видихнув Северин полегшено. - Я вже думав, що ми адресою помилилися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 88 89 90 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт"