Читати книгу - "За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А й справді? — в очах молодшого брата світився не лише гострий інтерес, а й нотки захоплення.
— Ем, можна сказати й так... То ви кажете, вже вся сім'я знає про наш шлюб?
— Сім'я — так, а от родичі — поки що ні. Матінка тримається з останніх сил. Якби не обов'язковий благодійний аукціон сьогодні, вони б усі були уже тут.
— Якщо не секрет, чому ви приховуєте свій шлюб? — кивнувши на мої рукавички, поцікавився старший брат, невдоволено відбираючи у молодшого свою чашку чаю.
— Не хочу привертати уваги громадськості й журналістів.
— Але ж ви розумієте, що це дивна примха? Вам не вдасться довго приховувати стосунки. І, повірте, краще, якщо журналісти дізнаються про це з офіційного джерела, а не від конкурентів.
— Знаю. Розумію. Усвідомлюю. Але не хочу...
— Якими б не були ваші причини, цього не уникнути. Ви плануєте організовувати урочистість?
— Раяне, це ж не обов'язково? — з надією поглянула на нього.
— Ні, — усміхнувся він кутиками губ і поцілував мене в лоб.
— Взагалі-то, так... — заперечив Карлайн. — Цього як мінімум вимагають його статус і походження.
— Якщо Меггі не хоче, ми не будемо влаштовувати захід. У неї є свої вагомі причини уникати публіки. У ситуації, що склалася, це вже нічого не вирішує, але...
— Невістко, ви не перестаєте мене дивувати, — похитав головою політик і усміхнувся. — Гаразд, нам уже час...
Молодший брат удав, що нічого не чує, продовжуючи методично смакувати шоколад. Леон важко зітхнув, і мені стало його трохи шкода. Як справжній досвідчений старший брат, він із неймовірною спритністю підняв родича за комір і, під погрозами, довів його до дверей.
— Не затягуйте з оголошенням, і сподіваюся скоро побачити вас на сімейній вечері.
— Вони завжди такі? — щойно за братами зачинилися двері, озвучила питання, яке крутилося в голові.
— Тільки серед своїх. Це визнання. А що стосується поведінки, ці двоє неймовірно близькі. Після тієї історії я надовго закрився в собі й багато в наших стосунках пропустив...
— Не засмучуйся.
— Не буду, — трохи помовчавши, він несподівано запитав: — Не підкажеш, кохана, чому мені сьогодні надійшов лист із проханням про безстрокову відпустку від одного зі своїх найкращих бійців?
— Ну, мало які в людини життєві обставини...
— Меггі!
— Я хочу бачити Коршуна у своїй охороні, бажаєш ти того чи ні. Я бачила цього чоловіка в дії, знаю про його перемоги, сильні й слабкі сторони. Це справді найкращий варіант для моєї безпеки, як ти й казав. Я засвоїла урок і надалі буду обережнішою. Але якщо ти не хочеш повертати його в мою охорону, ніщо не завадить мені зробити це самостійно. Контракт я запропонувала не менш вигідний, ніж твій.
— Відьма! — розсміявся він.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна», після закриття браузера.