Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ сорок четвертий 

Мені подобаються багаті люди. Вони втримали свої статки завдяки правильному розпорядженню. Ці люди гідні були давати належне потомство для нарощення великих розумів. А ще б краще - давати їм владу, бо так вони зможуть покращити стан речей в державі. Але є один момент - цю державу вони можуть похоронити своїм же природним бажанням отримати ще більше статків. 

Венеаміль де Габсбург 

Йшла друга година допиту. Арсен сидів і коротко відповідав на запитання. Він говорив, що без адвоката не буде говорити подробиць, і хоче, аби його допитував особисто міністр внутрішніх справ, хоча той не має таких повноважень. Зрештою, він погодився говорити з заступником голови Галактичної розвідки. Джерабішвілі зі злісним поглядом подивився на Єнса, який заходив у пусту кімнату, де стояв тільки стіл і два стільці: 

-На яких підставах мене затримали? 

-А на яких підставах ви відмовилися розмовляти зі співробітниками СБГС і МВС, якщо це в їхніх повноваженнях допитувати вас? 

-Я велів би розмовляти з людьми вищим за рангом і багатим багажем знань. 

-Кумедно. Однак, це не виправдовує вас від вчинених незаконних дій.  

-Яких це дій? 

-Політичного контролю над трьома депутатами Галактичного парламенту та фінансуванням депутатської групи «Демократичне об’єднання». До того ж завдяки цьому впливу ви розширили свої фінансові активи, а також використовували власні ЗМІ у пропаганді. 

-Ага! Імператор образився за мої питання? Що ж, дуже люб’язно. 

-Річ не втому. Ви маєте політичний вплив - цього вам для обвинувачення вистачить. Докази, схеми - все в нас наявне, і навіть свідчення деяких депутатів. Тому, коли хочете мати менше покарання, співпрацюйте з нами, і буде вам щастя. 

-А чому я мушу вам допомагати? 

-Нас цікавить, чи ви часом не зустрічалися з покійним Прем’єром особисто? 

-Ґрандом? Паскудником і зрадником - ніколи! 

-А в чому саме він зрадник і  паскуда? 

-Коли він ще був на Марсі при погонах, хотів щось у мене віджати. 

-А можете конкретніше? 

-У мене на Марсі знаходився завод з виробництва скла. Тоді Ґранду не сподобалося, що начебто я продаю скляні вироби за завищеною ціною. І тут він відправив рейд, і захопив завод. 

-Абсурд. Тут відсутня логіка і конкретика. Можете назвати мотиви, назву заводу? 

-Ой, назву, назву я забув. Давно це діло було. Мені ще тоді й сорока не було. Завод від мами дістався, а тоді ж, коли він хотів у мене забрати завод, я одразу його продав. 

-Скільки вам років? - запитав Єнс, дивлячись в зелені очі, що глибоко вдавлені в череп, і на старе й сухе обличчя, що рятувалося  ін’єкціями.  

-Мені? - поправляючи свою свиту тонкою рукою мовив Арсен. - Наступного буде ювілей - 90. 

-Тобто, ви хочете сказати, що у віці, умовно, тридцяти восьми Ейшер Ґранд, якому на той момент не було й 10, бувши на високій посаді на Марсі, хотів забрати завод з виготовлення скла? 

-А, згадав. Бачите, вже старий, мозок геть плавиться. Мені було десь шістдесят. Тоді я познайомився з ним. Ну як познайомились: «Привіт, привіт» - все. 

-Так ви ж щойно казали, що ви з ним незнайомі. 

-Та ні! Ви що! Я ж ще геть не сплавив мозок. 

-Так, пане Арсене, припиняйте цей спектакль. Вам же буде краще. 

   У  кімнаті настала тиша. Бізнесмен обперся на спинку стільця і декілька хвилин мовчав. Єнс не хотів порушувати тишу. Він розумів, що зараз або він придумує собі історію, або збирається голосити правду, але такої відповіді він не очікував: 

-Ти здохнеш! - крізь зуби тихим, але злісним голосом сказав Арсен, дивлячись прямо в очі Єнсу. 

-Не зрозумів. 

-Якщо хочеш жити - тікай. Забуть про все і всіх, якщо прагнеш жити. Сонце проткне  меч, і як меч  всі планети на ньому будуть! 

-Що ви верзете? 

-Наближається буря. Така сильна, що здує корону твоєму Імператору. 

-Ти, ти точно з «Ордену»! Мені вистачило і цих слів, аби тебе спіймати. 

-Ні-ні! Ти ще не впіймав мене! Почекай… 

-Ви причетні до знищення торговельного корабля? 

-Скоро ти все побачиш… Він зрадить вас усіх… Таємне стане правдою… 

   Це остаточно добило Єнса. Він вийшов з кімнати й дивився на налякані обличчя своїх колег. Неясність цієї ситуації пригнічувала моральний дух кожного. 

-Передайте запис пані Фахріє. Чекайте на сигнал: можливо буде  екстрене засідання, - спокійним голосом промовив Єнс, прямуючи на вихід до коридору.