Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ сорок п’ятий  

Кажуть, що Бог любить трійцю. Так от, мабуть, таки це правда. 

Володимир Девінський 

-Земляни! Добігає свого кінця 2448 рік. Він був сповнений багатими приємними митями. Ми всі разом пройшли його. У майбутньому нас чекають нові перепони, які, я глибоко сподіваюся, всі разом зможемо подолати та перейти на ще більший  розвиток нашої цивілізації. Земля - колиска Галактичного Союзу. Саме від неї почалося освоєння нашої системи. У наступному році, я хочу побажати всім нам розуму, адже завдяки йому ми змогли й зможемо дійти до нових горизонтів, розповсюджуючи цивілізацію в нескінченні глибини простору. З новим 2449 роком наша єдина і неймовірна Земле! 

-Стоп! Знято. Пане Ромуле, ви не могли це з першого дублю? - скаржився режисер. 

-Трохи текст марсіанською написаний! - відповів Імператор. - Таке враження наче з виступу якогось президента XXI століття. 

-Це класика! Від неї не втечеш! Все, любі мої, збираймося, бо нам ще президента Ефіопії треба записати. 

-Сподіваюся, в етер ви не його запустите? 

-Пане Ромуле, яка різниця! Все одно новорічне привітання: текст різний, суть та ж сама. 

   Операторка, режисер та гример вийшли з імператорського кабінету. Ромул підійшов до ялинки, яка була в його зріст. Він розглядав її й подумки опинявся десь в субарктичних широтах, де домінує холод і сніг. Але очі не обдуриш: погляд потрапив на панораму, за якою була вечірня прохолода, яка радше була спасінням від денної спеки. 

-Пане Ромуле. До вас хоче зайти Єнс. Каже дуже терміново, - заговорив голос секретаря.  

-Най заходить. 

  Коли Єнс зайшов  до кабінету, то імператор побачив тривогу на його обличчі. Він швидкими кроками підходив до столу, тримаючи в руках свій планшет. 

-Єнсе, ти також засмучений, що магнітна буря буде сильніше ніж очікувалась? Через це ми вирішили навіть перенести моє звернення на сьогодні. 

-Арсен пов’язаний з «Орденом». 

-Навіть так!?Добре, що ви його піймали. 

-Так, але він нам нічого каже. Він бурмоче під носа про «меч, що піде з Сонця і проткне всі планети», про те, що «буря здує вашу корону» і подібні. 

-Їй Богу «Орден».  

-Питання залишається тепер ось у чому: хто є спільниками? 

-Ви з нього не можете витягнути?  

-Ніяк наразі не вдається. Криптор нічого про нього не знає, а Ґранд хотів зустрітися з вами, тому я його привів сюди. 

-Давиде, у тебе стоїть пан Ллойд? 

-Так. Він каже, що він з паном Єнсом.  

-Нехай заходить до кабінету, - вимкнув зв’язок Ромул. - Тобто в нас є старий бізнесмен, який не хоче нам нічого давати, і марить «вітром»? 

-Любий мій Ромуле, - прямо з порогу почав Ґранд. - Ти за новинами слідкуєш? В Парламент ходиш? 

-У нас тут інші справи. 

  Ґранд підійшов до імператорського столу, увімкнув проєкцію, а заразом й якийсь канал: 

-Імператор-диктатор, - мовила якась ведуча. - Прямо за вказівкою було забрано силовиками бізнесмена. Що це, як не тиск на бізнес? 

-Ось ще, - перемкнув канал Ґранд. 

-Одне діло, коли ти наказуєш заарештувати  умовно звинувачену особу. Але йти на форум, дивитися їй  в очі, і втекти під час початку операції - це боягузтво! 

-Тепер ми можемо зі сміливістю казати, що Імператор - тиран! - відповідав на питання журналіста бізнесмен. 

-Силові структури, які підпорядковуються Імператору, мусять пояснити ситуацію. - казав депутат вже на іншому каналі. 

-Тиране! Поверни нам нашого боса! Підприємства стали, і те, що ми на Марсі ще не означає, що ми до тебе не дістанемо, -  скандував робітник якогось заводу. 

-І так, по всіх каналах, - емоційно говорив Ґранд, вимикаючи проєкцію. - Або роби щось з цим, або готуй зречення. 

-Вони готують революцію? - запитав у Єнса Ромул. 

-Хто вони? - втрутився Ґранд. 

-Отой Джерабішвілі з «Ордену». Він каже, що «меч, що піде з Сонця і проткне всі планети», і різні такі гасла, - відповів Єнс. 

-О Боже мій! - скрикнув Ґранд. - Єнсе, роби все можливе, аби в них нічого не вийшло, що б там не було! 

-Єнсе, нам потрібно розробити план. Зібрати всіх і розробити все. 

-Буде складно, бо ми не знаємо хто ще. 

Ці слова зачепили Ромула. Він миттю підбіг до столу й оскажеліністю на обличчі увімкнув зв’язок з секретарем:  

-Та ви хто такі!?  Давиде! Всіх до мене! Всіх мені підзвітних! Зараз! До мене! Якщо через годину нікого не буде, то я всіх відправлю у відставку! 

  Ромул розізлився не на жарт. Ґранду здавалося, що в кабінеті стає спекотніше від цієї реакції Імператора. Але на лиці вже виходив піт. Йому різко стало погано.