Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Африка, сни 📚 - Українською

Читати книгу - "Африка, сни"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Африка, сни" автора Олександр Сергійович Подерв'янський. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89 90 ... 93
Перейти на сторінку:
Матильда зашипела и попыталась впиться Гале зубами в горло.

— Ой, мамо, хто вам такий мейк-ап зробив? – спросила Галя, отодвигаясь. Желтоглазая и позеленевшая Матильда, охуев от вопроса, достала зеркало... и тут ворон Вася спикировал и насрал ей на голову. Магараджа взмахнул ятаганом…

— Хвилинку, сер, – сказал оябун, – не можна псувати дорогоцінний клинок кров’ю відьми. Ви ніколи не зможете його відчистити.

— Містер оябун має рацію, – сказал Чарльз, – дядько Спенсер, який втік до горил Конго від тітки Джейн, завжди казав нам з кузеном Джорджем, що всі жінки – відьми.

— Крім однієї, – сказал оябун магарадже, – вашої доньки, сер, – и он указал на Галю.

— Парваті, – сказал магараджа.

Стон Хуямы раздался из-под обломков. Хуяма поднялся из праха, сжимая руками пах.

— Якщо ваша донька не відьма, сер, то я більше не самурай, – сказал он хмуро.

— Що таке? – нахмурился магараджа.

— Я ніколи не забуду цього удару, міс Галя-сан, – сказал Хуяма с церемонным поклоном. – Жоден чоловік, якщо він не демон, і жодна жінка, якщо вона не відьма, не спроможні на таке.

И тут Галя подошла к Хуяме, дунула ему на пах и поцеловала в щеку, и железный самурай пошатнулся.

— Хуяма хароший хлопчик, – сказал ворон Вася.

— Парваті, – прохрипел магараджа.

— Батьку? – сказала Галя. – То це правда? Все, що казала ця дурна ворона, – правда? Батьку?

Она подошла к отцу и ощупала его руками.

— Які ви красиві, батьку, – сказала она просто.

— Лакшмі, – прошептал магараджа, и одинокая слеза шустро побежала по щеке в бороду.

— Вдивляючись в уста як кличуть

В розсміяних ночей огні,

Різблять у пам’яті обличчя

Щоб перелить його в пісні, – сказал Лифанчук.

— Таємні тіні – квіти ночі –

Це душі білених дерев

До місяця летіти хочуть,

Та вітер їх не забере, – продолжил оябун строки любимого поэта. – То ви знаєтесь на поезії, містер Лі? Китайська розвідка вивчає вірші Антонича?

Лифанчук ухмыльнулся и развeл руками.

— Врешті-решт, це ми, китайці, навчили поезії вас, японців, – сказал Лифанчук.

— Між іншим, моє прізвище Куриленко, – сказал оябун, – Грицько Куриленко...

И оябун улыбнулся обаятельно, показав первоклассные зубы.

Дебил протянул Гале обезьянку-амулет.

— Це не ви загубили, принцесо? – подобострастно сказал он.

— Ой, – сказала Галя, – и цапнула себя за шею. – Вітасік, і ти тут? – Она взяла амулет и положила в карман.

Витасик ухмыльнулся скромно.

156. ИНТ. КРАМАРЕНКИ. СЕЛЬМАГ. ВЕЧЕР.

— Дурдом, – сказала Галя. – Дурдом та й годі.

Это мы увидели на экране телевизора. Борис Петрович, Саша Газ, Жора Сексмашин и продавщица Света пялились в ящик. Света сладко плакала, Борис Петрович вытирал украдкой набежавшую скупую слезу, Саша Газ плюнул в стакан с остатками сока и выбросил пакет на улицу в открытую дверь.

— Налий, Жорка, – сказал он, – Блядь, чуть вампірами не стали!

Жора Секмашин разлил водку в гранeные стаканы. И подытожил метко:

— За ето і вип’єм! А ти чого плачеш, дура? – спросил Жора у Светы.

— Мущіни... Шо ви вопщє понімаєте? – сказала зарeваная Света.

157. ИНТ. ОТЕЛЬ «ХАЯТТ». ХОЛЛ. ДЕНЬ.

Магараджа курил сигару в холле киевского отеля «Хаятт» среди пальм, рододендронов и роз. Запотевшее шампанское торчало из ведерка со льдом. Лифанчук и оябун показались в дверях. Лифанчук был одет в традиционный китайский костюм: куртка со стойкой, на шнурах и широкие штаны. Стойку и грудь китайской куртки украшала украинская вышивка. На оябуне были традиционные хакама с крылаткой-безрукавкой хаори. Под хаори виднелась белая вышитая украинская сорочка. Оба были при оружии: у оябуна – катана и вакидзаси, у Лифанчука – сабля «дао». Оба были перевязаны украинскими рушниками через плечо.

— У вас дичина, у нас мисливець-князь, – бубнил оябун, – ішли ми по бору, до вашого двору, шукали куницю – красну дівицю. Чи не до вас забігла?

— Що це? – заинтересовался магараджа. – Театр «Кабукі»? Як це називається?

— Це називається – ми сватаємо вашу дочку, сер, – сказал оябун, переходя на английский, – а ми з містером Лі – свати.

— І хто претендент? – спросил магараджа, нахмурившись.

— Ваша дочка, сер, – сказал оябун, несколько волнуясь, – вчора трохи зачепила своєю ніжкою Сабуро Хуяму, так що він і досі не може цього забути. Вперше непереможного Сабуро збила з ніг жінка. Тепер за нашим законом він має зробити собі сеппуку. Якщо тільки…

— Що?! – спросил магараджа грозно.

— Якщо вони поберуться з вашою дочкою, йому не треба буде цього робити.

— Чому? – спросил магараджа.

— За законами цієї країни дружина може гамселити чоловіка, коли і як їй заманеться, і це не є для чоловіка ганьбою. Хуяма – мій найкращий самурай, мені шкода було б його втрачати, – сказал оябун кротко.

— А він кохає її? – спросил магараджа.

— Він зовсім втратив розум, сер, – сказал оябун, – він сказав, що якщо ви йому відмовите, сеппуку буде для нього радістю.

— Це шантаж, – сказал магараджа. – Моя дочка богиня. Ви хочете, щоби я віддав свою дочку за простого самурая?

— Ваша Галя, конєшно, балувана, – сказал оябун, – але і Хуяма не простий самурай. Його рід відомий в Японії. Його предки були князями – васалами клану Такеда.

— Парваті! – позвал магараджа.

Галя вошла, одетая в роскошное сари, обвешанная украшениями и с браминским кружком на лбу.

— Батьку, – сказала Галя.

— Ти знаєш цих джентльменів, – сказал магараджа, – вони прийшли тебе сватати.

— Вас прислав Сабуро? – спросила Галя, улыбаясь.

— Так, – сказал оябун. – Він кохає вас шалено, Ваша Високість. І ще він сказав, що не може забути вашого удару, міс.

— «Стрибок горобця» – так це називається, – скромно сказал Лифанчук.

— Бідний Сабуро, – сказала Галя. – Яка я була дурна.

— Ви все зробили правильно, – сказал Лифанчук. – Для мене честь мати таку ученицю.

— Ти богиня, – сказал магараджа, – я вже не кажу про те, що ти моя дочка. Ти могла б підшукати собі…

— Бога? – спросила Галя. – І скільки, по-вашому, я буду на нього чекати? Ви ж самі казали, батьку, що така, як я, з’являється раз на десять тисяч років. Всі дівчата повиходять заміж, а я буду дівувати і чекати на бога, як дурна? Таку долю ви приготували, батьку, своїй коханій донечці?

Она говорила это, взявшись руками за бока, как Одарка в опере «Запорожец за Дунаем». Магараджа не ожидал такого напора.

— Ти хоч кохаєш його? – спросил он.

— Сабуро ризикував життям, щоб врятувати мене, – сказала Галя. – Я хотіла б мати такого чоловіка.

— Але ж кохання… – трепыхался магараджа.

— Мовчіть, батьку, – сказала Галя грозно. – Що ви в тому тямите? І взагалі, розвели тут бардак – куди не ступиш, кругом ці ваші гурії, шкода, що мами нема, вона б вам показала!

Магараджа съежился от этих упреков. Он вобрал голову в плечи и рассеянно стряхивал пепел от сигары в шампанское.

— Українська дівчина, – шeпотом сказал Лифанчук оябуну. – Вона така ж Парваті, як ви японець, містер Куриленко.

Оябун усмехнулся.

— Батьку, – сказала Галя, – що ви розсілися? Стеліть рушники, запрошуйте сватів до хати.

И тут магараджа хлопнул в ладоши. И индийские бляди в сари стали стелить под ноги сватам драгоценные ткани, и Лифанчук с оябуном ударили по рукам…

1 ... 88 89 90 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Африка, сни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Африка, сни"