Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

Ромул чесно захопився.

— Ще одна спробувала замість себе підсунути чи служницю, чи якусь найманку, але її видали подружки. Дві примудрилися посваритися за відріз шовку, поки спостерігали за жеребкуванням. Дуже голосно посваритися. Одну з тих, котрій пощастило не потрапити в святкові наречені, там же звинуватили у наявності коханця і навіть якісь докази її тату надали. Він був такий червоний, диво, що удар не хватив. Але найвеселішою виявилася та торговка з чоловіком-п'яницею, яка попросила додати себе в скриню і пообіцяла встигнути овдовіти або до свят, або до балу, тут уже як жереб розпорядиться. Під цю справу навіть усі свої несвіжі пряники продала. А так, діви звично непритомніли, ридали, клялися накласти на себе руки і всіляко розважали натовп.

— Справи, — сказав Ромул.

— Межен пообіцяв баладу про це жеребкування вигадати, героїчну, — додала Радда.

І імператор розреготався, щиро. Тому що чудово розумів, що ця балада мало відрізнятиметься від веселої кабацької пісні. І що основні героїні себе впізнають. А якщо й не зможуть, то їм обов'язково хтось підкаже.

Імператриці. Особливо та, з подвійним ім'ям.

— Рада, ви на бал прийдете? — спитав Ромул, коли дівчина зобразила строгість і стриманість, і запропонувала розпочати наступний урок магії, раз оточувати себе захистом імператор навчився.

— Прийду, — безтурботно пообіцяла Радда.

— Хм, — озвався імператор, у якого з'явилася підозра, що прийде вона туди, як і на жеребкування, у статусі глядача, а не учасника. — Радда, схоже, ви хитруєте.

— Да? — здивувалася дівчина.

— Да. І я здогадуюсь чому. Ви дбаєте про мене та нічних вовків. Бажаєте, щоб усе вийшло якнайкраще. І, напевно, знаєте більше, ніж я. І це знання у ваших очах робить вас нездатною вдягнути вінець імператриці, тому що передбачає якісь складності. Власне, вся складність у тому, що насправді сина Малена не існує, зате є племінниці, двоюрідні сестри, ще купа родичок. І інші непереборні перешкоди.

Дівчина кивнула.

— Радда, якщо ці перешкоди перестануть бути такими непереборними, ви погодитеся прийняти той самий вінець, за який борються діви зі скрині?

Дівчина знову кивнула і сумно посміхнулася. Потім сказала:

— Погоджуся, але тільки разом із вами. Окремо він мені не потрібний.

В те, що ця обіцянка хоч скількись важить, вона зовсім не вірила. Тому й дала її так легко. Тому що свої обіцянки вона виконувати звикла. А виконувати це все одно не доведеться. Вона так вважала.

— Ромул, не змушуйте мене говорити дурниці, — попросила вона, помовчавши. — Давайте спробуємо створити більш складний щит.

На цей раз кивнув він.