Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

– Він вдарив тебе?

– Ні… Перший раз він навіть не спробував замахнутися… Але те, що він сказав… Краще б ударив, якщо чесно…

– Мамо… – дівчина з жахом прикрила рота, чекаючи, що розповість мама.

– Я не можу більше мовчати… Пробач, що раніше нічого не говорила тобі… Це нестерпно все носити в собі. У мене більше немає сил обманювати тебе...

Ніколь підвелася зі свого місця і міцно обійняла маму. Їхніми щоками котилися сльози, не вимагаючи жодних слів. Аманді було дуже страшно розповідати правду, але більше нічого не можна було приховувати. Все божевілля ситуації досягло своєї критичної межі.

– Джордж дуже страшна людина... І якби він знову не повернувся до своєї нав'язливої ​​ідеї, я навряд чи зважилася б від нього втекти.

– Він не знає, що ти тут? – насторожено уточнила дівчина.

– Ні. Можливо, він ще й не зрозумів, що я пішла. Я не взяла нічого з його будинку. Ані грошей, ані речей. Просто пішла, доки він був на роботі в нічну зміну.

– Що він зробив? – Аманда зробила глибокий вдих перед тим, як почати щось розповідати.

– Ти завжди питала в мене, чому я терплю його таке ставлення до себе... Але жодного разу мені не вдавалося сказати правду. Я боялася… Я знала, що кожного разу, коли ми з тобою залишалися наодинці, він був десь поруч і слухав усе, що я тобі говорю. Я постійно ходила на межі. Адже якби йому щось не сподобалося, я більше не змогла б тебе захищати. Ти була ще маленькою дівчинкою і мені було страшно уявити, що буде, якщо він виконає свої погрози.

Аманда важко зітхнула, відчуваючи, що нарешті її відпускав панічний стан і вона була готова зізнатися у всьому, хоч би якою реакція була на правду. І якщо зараз це був єдиний спосіб захистити дочку від біди, вона скористається ним.

– Його нормального ставлення до нас вистачило на кілька років після нашого весілля. Коли тобі виповнилося тринадцять, я помітила, які погляди Джордж кидає в твою сторону. Спершу я думала, що мені все це здається, що я помиляюся. Або, мабуть, я хотіла так думати. У мене навіть думок не виникало, що це може бути правдою. Адже то були лише погляди, причини яких я не розуміла.

Ніколь мовчки слухала, не відпускаючи руки своєї матері. Жінка відчувала підтримку дочки, хоча розуміла, що зовсім не заслуговувала на це. Але саме такий простий жест допомагав їй продовжити розкривати правду.

– У день, коли тобі виповнилося п'ятнадцять, Джордж вперше відкрито заговорив про тебе, як про гарну дівчину. Не про доньку. А саме про дівчину, яка своїми формами може спокусити будь-кого, варто лише покрутитись. І після цієї розмови він вперше застосував грубість до мене в ліжку... Він звинуватив мене, що це я змусила його визнати тебе своєю дочкою офіційно на папері, – вона на мить замовкла, намагаючись узяти себе в руки, щоб зізнатися в самому огидному. – Після цього звинувачення Джордж грубо зґвалтував мене, розповідаючи, в яких позах би трахкав нашу дочку, як би змусив її приносити йому задоволення орально, – по щоках Аманди знову покотилися сльози, які вона не намагалася стримувати. Їй до божевілля було соромно повторювати його слова, але саме вони мали значення в ситуації, що склалася. – Це було огидно і мерзенно... Він робив це щоразу аж до твого вісімнадцятиліття, і варіанта відмовитися не було, інакше він застосовував силу. Мені було дуже страшно, але тоді я сподівалася, що це просто його шалена фантазія... До одного дня...

Вона підняла свій погляд на Ніколь і побачила в них панічний жах від такого зізнання. По її щоках теж котилися сльози, але дочка мовчала, не ставлячи жодного питання.

– Наступної ночі після твого вісімнадцятиріччя я несподівано застукала його у твоїй кімнаті. Ти міцно спала, бо була вже глибока ніч. А він… Джордж сидів у кріслі, його штани були розстебнуті, а сам він був збуджений… Він не помітив мене, бо був надто зайнятий своєю брудною справою. А я побоялася заходити, бо знала, що буде, якщо його роздратувати. Я стояла біля трохи відчинених дверей до останнього, лише сподіваючись, що він не чіпатиме тебе фізично, а зупиниться на самозадоволенні. І в цьому плані, на щастя, пощастило... Джордж тримав у руках твою спідню білизну, на яку потім з явною насолодою скінчив... Але коли тебе не було вдома, я вперше не витримала... Я наважилася поставити йому питання про те, що це було… Тільки замість відповіді він мене знову зв'язав і зґвалтував. Ще грубіше, ніж раніше. І поставив мені одну єдину умову.

– Яке? – тремтячим голосом запитала Ніколь, дивлячись у вічі матері.

– Або я дозволяю йому робити з собою все, що завгодно, і мовчки терплю будь-яку його витівку, і до тебе він і пальцем не доторкнеться... Або в одну з ночей я застану його в твоєму ліжку. І йому плюватиме добровільно чи примусово, але він трахатиме тебе у всіх позах…

– І ти погодилася… – з жахом вимовила дочка, відсахнувшись різко від матері. Аманда бачила, як змінився її погляд. Вона розуміла, що до Ніки стало поступово доходити все, що насправді відбувалося у їхньому будинку. Те, про що вона не знала, але свідком чого їй одного разу довелося стати. Тільки ось минулого вже не повернеш і не виправиш... А дочка, на жаль, знову була в небезпеці...