Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Вранці я прокинулася і побачила вельми цікаву і противну картину одночасно. Я лежала на ліжку з Адамом у його обіймах. Розплющивши очі, я зрозуміла, що його обличчя перебуває на рівні моїх грудей, до того ж він так щільно притулився, що я могла відчути його дихання у себе на грудях. Моє серце забилося частіше, й Адам розплющив очі, а я різко їх заплющила. Не дуже то хотілося, щоб він подумав, що мені приємно лежати з ним у такій позі, раз я не закричала. Але на жаль, господь не змилувався наді мною.

- З добрим ранком, вовчиця, - промовив чоловік і поцілував мене в груди. Чорт, та що ж він так до неї причепився!

- З добрим...- тихо прошепотіла я.

- Мила, у нас прогрес! - його голос був сповнений ентузіазму.

- Що? У сенсі? - запитала я.

- В очевидному: ми спимо в одному ліжку, ти в моїх обіймах, і ще жодного разу не закричала. - з усмішкою зізнався чоловік.

- Ах ТАК! Тобто ти хочеш, щоб я кричала? Ну добре! - уже й справді кричачи відповідала я.

- Так хочу, але не на мене, а через мене. - хтиво відповів Адам.

- Збоченець! - вигукнула я, скидаючи його з ліжка.

Через хвилин 40 ми змогли нарешті одягнутися, прийняти душ (по черзі) хоча один хтивий вовк так і напрошувався на компанію. Приготувавши сніданок, я попросила, щоб Альфа відвіз мене додому.

Він на щастя не зміг мені відмовити, адже сьогодні в місті бал і мені просто необхідно навести до вечора марафет. Злий чорний вовк не хоче, щоб його лисиця мала жахливий вигляд. Хоча відколи це я почала його слухатися? Ця жахлива ніч скінчилася, ми провели час один з одним - на цьому все. Його забаганка була виконана, отже я повинна бути вільна. Якби ми дійсно були істиною парою, цієї б ночі, незайманою я б точно не лишилася. Тим паче, я б вже щось відчула до вовка, але поки окрім огиди і дратування, я не відчувала нічого.

Приїхавши додому, я зрозуміла, що мене ніхто й не чекав. Ну а, що ще очікувати від людей, які вмирали від бажання видати свою доньку за Альфу чотирьох кланів. Навіть незважаючи на те, що ми лисиця і вовк. Це цілком неможливо! Хоча перевертні пов'язують інколи себе з жінками, пумами, що вже казати про лисиць? Ех потрапила ж ти Алекса, але ж мріяла ж про шикарного чоловіка, ні Адам шикарний, ніхто й не сперечається. Але ж головне те, що Алекса повинна була любити свого чоловіка.

На годиннику вже було 17:30. Бал призначений на 19:00. Я швидко навела марафет. Зробила шикарні, пишні кучері, легкий вечірній макіяж. І одягла чорну обтислу сукню зі шлейфом.

- Думаю, Адаму сподобається. Я збираюся потріпати йому сьогодні нерви.

Нарешті за мною приїхав цей чорний, злий вовк. Ось зараз подивимося на його реакцію.

Коли я вийшла з дому і попрямувала до машини Адам вийшов і відчинив мені двері. Джентльмен блін. Але коли він уже був позаду мене, почувся приглушений рик. Я обернулася і побачила його ікла і червоні очі.

- Що? - невинним голосом запитала я.

- Солоденька, мені, звісно, дуже подобається ця сукня... особливо з цього ракурсу, але я не хочу, щоб хто-небудь ще бачив тебе в ній. У тебе вся спина ГОЛА! - майже проричав він.

Ну дааа а, що? Був виріз на спині... великий, але це ж спина! Не дупа! Та взагалі прикрита.

- Переодягатися не буду, - спокійно сказала я.

- Тоді я тебе переодягну! Обирай! - вже кричав він.

- Я вибираю цю сукню. Ти мені ще ніхто, тому я маю право ходити в тому, в чому хочу, - все таким же спокійним голосом відповідала я.

- Ну добре, мила, але щойно буде повний місяць, і я вкраду тебе. Ти пошкодуєш про це. - з ніжкою усмішкою відповів Адам.

Не розуміла, як в нього це виходить. Говорити такі огидні речі, я з таким виразом обличчя.

- Мрій, песику.

Чоловік голосно загарчав, а я лише посміхнулася.

Ух-х, моя внутрішня лисиця раділа!