Читати книгу - "Дівчина з секретом, Ірина Айві"

   Привівши Лізу до садочка присіла біля неї й міцно обійняла, а вона у відповідь сказала, що дуже любить мене. На серці одразу стало так тепло. Все-таки дитячі обійми творять справжні дива.

---- Веселого тобі дня, сонечко.

   Ліза любить ходити до садочка. Обожнює гратися з іншими дітьми, а ще моя донька любить розповідати різні історії. Навіть не знаю звідкіля у неї так багато фантазії.

---- Тобі теж, мамусю. Не сумуй без мене.

   Ліза побігла до дітей, а я повернувшись до свого автомобіля поїхала на уроки. Слава Богу їх сьогодні у мене лише два, а потім обов'язково навідаюся до лікарні, щоб провідати нашу бабусю.

---- Привіт, моя рідна, як ти почуваєшся?

---- Я добре, а ти? На роботі, вдома все добре?

---- Без тебе, як без рук, ---- нарікаю я на складне становище без нашої помічниці.

---- Настю, виглядаєш втомленою. Все добре?

---- Правда,  все добре, тільки нічого не встигаю без тебе. Поки тебе нема навіть учнів не беру. 

   Не варто зараз їй розповідати останні подробиці нашого життя. Коли поздоровіє, тоді й поговоримо.

---- Я б уже хотіла повернутися додому, але лікар забороняє. 

---- Відлежуйся скільки треба, завтра знову до тебе забіжу. Ліна обіцяла приготувати щось смачненьке і теж провідати тебе. Можливо ми усі разом й до тебе приїдемо.

   Поцілувавши бабусю я поїхала додому. По дорозі треба заїхати в супермаркет, бо у холодильнику шаром покоти, а у мене мала дитина, яка має харчуватися правильно і вчасно, а не тоді, коли у мами з'явиться вільний час для приготування їжі.

    Вернувшись додому переодягнулася у старі шорти та  футболку і беруся до роботи. Вирішила,  що спочатку приготую щось смачненьке, а потім влаштую генеральне прибирання. Взявшись до роботи, спершу захотіла  зварити борщ, щоб було чим нагодувати Лізу, коли вона повернеться, а потім взялася за прибирання.

    Така робота завжди допомагала мені відволіктися та заспокоїти нерви. Потім швиденько прийму душ і поїду за Лізою до садочка.

   Мені не зразу вдалося почути дверний дзвінок через ввімкнений порохотяг. Коли я виключила його, то відчула, як по тілі побігли мурахи. Я чекала якихось новин, але не думала, що сам  Фролов заявиться до моєї квартири. Відкривши двері лише на ланцюжок я запитала: ---- хто ви і чого вам від мене треба?

---- Настю, впусти мене. Нам треба поговорити. Це важливо, прошу не вдавай, що тебе немає вдома.

---- Я вас не знаю, то ж і розмовляти з вами не буду. Забирайтеся звідси,  бо інакше викличу поліцію.

---- Я і кроку не ступлю, поки ми не поговоримо про мою доньку, ---- чую різкий голос у відповідь.

---- У тебе не має жодних доказів, що вона твоя.

---- Не раджу тобі все ускладнювати! Поговорімо спокійно без адвокатів, судів і поліції.

    Відкривши двері, побачила на порозі високого, красивого чоловіка. Одну руку він засунув у кишеню штанів, а іншою опирався на двері. Він був схожий на хижака, який от от накинеться на свою жертву. Мені захотілося гримнути дверима у нього перед носом, але це нічого не змінить. Крім того, я вже мала збиратися за Лізою. Розправивши плечі я безстрашно заглянула йому в очі. Хай не думає, що я покажу свій страх. Хотіла почати скандал, але вирішила, що треба спробувати поговорити цивілізовано. 

---- Настю?!

Його хриплий голос діяв мені на нерви. Дратував так сильно, що з мене мало іскри не сипалися.

---- Не хочеш запитати, як я тебе знайшов?

---- Мені не цікаво, але можу сказати, що зараз ти вриваєшся на приватну територію. Це моя квартира і тобі тут не раді. А ще у мене зовсім немає часу на пусті балачки.

---- Добре, тоді перейдімо одразу до справи.

---- У нас з вами немає ніяких справ, відповідно і говорити нема про що,  ---- фиркнула я.

---- У нас з тобою є донька. Може все-таки ти впустиш мене, чи хочеш, щоб про твою таємницю дізналися сусіди?

    Нехотячи я все-таки дозволила йому зайти, впустивши до квартири. У його словах є раціональне зерно. Не варто знати моїм сусідам, що Лізин тато повернувся з далекого плавання.

---- Ліза не ваша донька, скільки мені вам ще повторювати.

---- А у свідоцтві про народження, вона Олександрівна. Дивний збіг, не правда? Я організував все для тесту на батьківство у приватній клініці. Мій зразок у них вже є, тепер  потрібен Лізин.

   Мені хотілося вдарити його. Дуже  сильно! І бажано туди, де болітиме найбільше. Оскільки серця у цього негідника немає, тож зона нище пояса те що треба.

---- Ні, ---- крикнула я зі  злістю.

---- Ти відмовляєшся іти мені на зустріч.

---- Так, чорт забирай.

---- Тоді зустрінемось у суді.

    Від його слів, усе моє тіло скував страх. Алекс Фролов має змогу найняти кращих адвокатів, підкупити кого треба. Такі, як він завжди отримують те, що можна купити за гроші.

---- Ти негідник!

---- Ти сама винна, Настю тому, що не хочеш іти мені на зустріч. На те, щоб прийняти рішення у тебе є двадцять чотири години. Ось мій номер телефону. Подзвони, коли щось вирішиш. Сподіваюся ти розумна жінка і навчилася приймати правильні рішення.

---- Ніколи в житті.

---- Може ти передумаєш, у мене є твоя  адреса, адрес твоєї роботи, адрес Лізиного садочка. Продовжити список?

---- І, що ти зробиш? Будеш залякувати нас? Викрадеш?

---- За кого ти мене маєш? Я хочу бути батьком для Лізи. Прийми це, як належне. Я все одно доб'юся свого, а з твоєю згодою чи без, залежить лише від тебе.

   На моєму язику крутилися різні прокляття. Мені хотілося послати Алекса у саме пекло.

---- Ти жорстокий сучий син. Ліза ---- моя донька. Я дала їй життя. Я виховую і люблю її. Ти нам не потрібен.

---- Я теж хочу приймати участь у її житті, але ти не даєш мені такої можливості. Подумай, як краще нас познайомити з Лізою  у статусі тата і доньки. Може у дитячому садочку? Чи десь на прогулянці? 

---- Ні, .... зустрінемося завтра на дитячому майданчику, або у парку?