Читати книгу - "Три місяці для себе, Юджин Перо"

– Маріє Петрівно, що відбувається? – Запитала наполегливо, щойно ми зайшли в кабінет.

– Поліно, ти ж розумна дівчинка, – зітхнувши, промовила Марія Петрівна. – Сідай, у ногах правди немає.

– Це Олександр Миколайович вас попросив?

– Хіба він попросить, – похитавши головою, пригнічено пробурмотіла вона. – Ви посварилися, так? Тому він учора так терміново сказав дати оголошення про пошук помічника, до того ж чоловіка? Ти можеш не приховувати від мене нічого, я допоможу.

– Звідки взагалі такі думки? – Оторопіло уточнила, дивуючись чудовій фантазії нашої начальниці кадрів. Та з такою фантазією можна мексиканський серіал придумати.

– Учора я ще була не впевнена, але сьогодні все вже стало зрозумілим, можеш не прикидатися переді мною.

– А що сьогодні?

– Ти запізнилася на роботу, вчора пила. Від тебе пахне алкоголем, – пояснила вона, коли я здивовано на неї подивилася. – Звісно, Олександр Миколайович видний чоловік і ви працювали разом стільки років, уже стали, як рідні. Я чудово розумію твої почуття, але не слід рубати з плеча. До того ж, ми всі бачимо, як Олександр Миколайович до тебе ставиться.

Чи правильно я зрозуміла, Марія Петрівна вирішила, що в мене нерозділене кохання, через яке робота з начальником стала тягарем? Але чому саме я в нього закохалася на її думку, а не він у мене? Раптом це він мені проходу не дає, ось я і не витримала більше, вирішивши звільнитися!