Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Не дівчина не чародія, Максим Вазанов 📚 - Українською

Читати книгу - "Не дівчина не чародія, Максим Вазанов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не дівчина не чародія" автора Максим Вазанов. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 35
Перейти на сторінку:

Приголомшена Ліка зупинилась.  

– Я дуже скоро помру. Мої рідні знають про це й хочуть продати мою «Скавку», бо їх вона дратує…

Вона нагадувала машину з дитинства – то був довгий двомісний тарантас – каркас на колесах, у якому об’єдналися мідні та посріблені частини. «Скавка» не могла коштувати менше десяти тисяч дублонів.

– З усім можна погодитись? – незнайомець казав так, ніби запитував.

А Ліка задумливо роздивлялась машинника – цей худий чоловік виглядав би молодше, якби не сиві кучері, що вилазили з-під червоної хустки, накрученої під капелюхом-трикуткою.  

– Ця машина колись належала самому Ампутатору, покидьку з покидьків, і звалася «Блискавкою»… Я її здобув, коли вона сильно обгоріла – я її, дивись, викупив, вилікував, відремонтував, дав їй нову історію. Але мій старший син хоче продати «Скавку» моєму ворогові – чолов’язі на ім’я Гор де Погост, – продовжував хазяїн машини. – Гор готовий дати за неї двадцять тисяч дублонів – то є трофей для нього, символ перемоги наді мною. Він буде катись на ній дорогами Ярного краю. А моїм рідним байдуже!

– Розумію, – погодилась Ліка.

– Я так і гадав, ти мене зрозумієш, – незнайомець, із полегшенням, зітхнув.

– Підем до королівського нотаріуса – я підпишу… усе… Одна умова! Як він, Гор, тебе знайде, спитає – відповіси, що ця машина належить комусь із Милрідів – після такого він заспокоїться.

Ліка розгублено погодилась. Дівчині здавалось, наче то був сон, дивний сон, смішний сон.       

І так, наче крізь марево, вона всюди ходила за ним, ставила підписи, відповідала на питання. А потім, коли нотаріус визнав її новою хазяйкою машини на ім’я «Скавка», Ліка втекла додому.

Сірого тоді не було в квартирі – він кудись пішов, тому Ліка уникла зайвих питань.

Тож, дівчина, почала обирати картину в ґалереї Сірого.

«Лу-На над погостом». Пейзаж місяця Білих Замків: небесні Лурес, Налір і нечаста гостя неба Лалін над сонними дерев’яними будиночками погосту, а на горизонті – міражі незбудованих міст. Не найкраща та й не найгірша картина Сірого.   

Ліка прийняла своє рішення майже миттєво – вийняла полотно з пут рами, загорнула та вклала в довгий тубус.

Дівчина вирушила до Книжкового провулку – до майстерні митця Мога де Торбада, творця скульптур і картин, колекціонера та знавця.

Беручи три дублони від візитерів, він дивився на ту чи іншу картину, уважно оглядав, і потім виносив вирок щодо майстерства та перспектив людини.     

Отже, готовий до прихожих, Мог охоче прийняв і Ліку.

– Ніколи не бачив таку техніку, – погладжуючи свою лису голову, сказав майстер. – Не думаю, що твій син колись стане «художником».  

– Син? – лише це змогла сказати дівчина.

– Ну, дитина ця, що малює таке…  Хто він тобі – не знаю… – торкаючись до поголеного підборіддя, він зробив паузу й додав. – Але ж, якщо він любить малювати – нехай займається – шкоди від цього не буде.

– Все настільки погано? – розгубилася Ліка. – Тоді вибач, пан, і дякую! – вона збиралася сховати картину назад у тубус.

– Облиш! – він зупинив її руку. – Я хочу купити цей малюнок – у моїй колекції такого ще не було.

– А-а… – розгубилася дівчина.

– Тридцять, – затвердив Мог. – І два за те, що не намагатимешся зробити сина художником.  

– Да він мені не… – казала Ліка, але зупинилась, дивлячись на те, як майстер дістає та рахує тридцять два дублони.

Сховавши їх у тубус, вона промяукала щось незрозуміле та пішла.

Дівчина вирушила до контори Скелегона Ярріда – лише заради того, щоб заявити: «Вибачай, хазяїн. Я не зможу тут більше працювати».

1 ... 8 9 10 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не дівчина не чародія, Максим Вазанов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не дівчина не чародія, Максим Вазанов"