Читати книгу - ""Ритм твоїх слів", Стася"

Катерина стояла у фонтані, відчуваючи, як холодна вода огортає її ноги. Вона завжди була тією людиною, яка обходила калюжі, ретельно перевіряла прогноз погоди й уникала спонтанних витівок. Але зараз…

Вона сміялася.

Справжнім, щирим сміхом, який давно не виривався назовні.

— Ось бачиш? — Олексій усміхнувся, обережно розбризкуючи воду. — Це ж не так страшно.

— Страшно не це. Страшно, що мені… подобається.

— О, міс Катерина нарешті трохи відпустила контроль!

Вона пирхнула.

— Не перегинай. Це всього лише один дивний вчинок.

— А якщо зробити ще один?

Катерина примружилася.

— Олексію…

— Та заспокойся. Нічого кримінального. Просто…

Він зробив паузу, ніби обдумуючи ідею, а потім широко усміхнувся.

— Давай підемо ще далі.

— Куди?

— Не знаю. Довірся ночі.

Вона подивилася на нього, вагаючись.

— Це так у тебе працює?

— Саме так. Вирішуєш, що сьогодні будеш жити без плану — і просто йдеш туди, куди захочеться.

Катерина зітхнула.

— Ти мене погано знаєш.

— Саме тому цей експеримент такий цікавий.

Вона глянула на свої мокрі ноги, потім на міські ліхтарі, які тихо мерехтіли вдалині.

Їй давно не було так добре.

— Гаразд, — сказала вона, переступаючи через бортик фонтана. — Але якщо це закінчиться катастрофою, звинувачувати буду тебе.

— Домовилися.

Олексій струсив воду з рук і весело вклонився.

— Ваш незмінний гід у світі хаосу до ваших послуг, міс Катерино.

Вона засміялася, не підозрюючи, що ця ніч тільки починається.