Читати книгу - ""Ритм твоїх слів", Стася"

Катерина не пам’ятала, коли востаннє так сміялася. Власне, вона взагалі не могла згадати, коли востаннє просто жила моментом, не думаючи про ранкові дзвінки, дедлайни й нескінченні завдання.

Олексій, схоже, відчував себе у своїй стихії. Він не мовчав ні хвилини, сипав жартами, наспівував якісь уривки пісень і дивився на неї так, ніби справді знаходив задоволення в тому, що змушує її сміятися.

— І що тепер? — спитала вона, коли він нарешті замовк, дивлячись на нічне місто.

— Тепер ти мусиш відповісти на одне питання.

— Тільки одне?

— Ну, як мінімум.

Катерина підняла брови.

— Слухаю.

Олексій серйозно подивився на неї.

— Чи ти коли-небудь робила щось без жодного сенсу? Просто так?

— Як, наприклад, що?

— Ну, не знаю. Тікала від вечері в дорогому ресторані, бо було нудно? Запускала повітряного змія уночі? Каталася на дитячій каруселі посеред дня?

— Це твої варіанти?

— Поки що так.

Катерина задумалася.

— Одного разу я залишила телефон вдома і цілий день не відповідала на дзвінки.

Олексій розчаровано скривився.

— Це все?

— Для мене — вже серйозний крок.

— Ну добре. Тоді в мене для тебе виклик.

Катерина скептично глянула на нього.

— О, ні.

— Та почекай, нічого кримінального.

— Я вже сумніваюся.

— Просто експеримент.

Він підняв руку й показав пальцями «нуль».

— Нуль сенсу, нуль логіки. Просто зроби щось, що не має жодної причини.

Катерина перехрестила руки на грудях.

— Наприклад?

— Ну, давай… — Олексій задумливо озирнувся. — О!

Він підскочив до невеликого фонтану в центрі скверу, де вони зупинилися, і вказав на нього.

— Переступи через бортик.

Катерина округлила очі.

— Ти з глузду з’їхав?

— Це лише вода.

— Це фонтан!

— Ну, ти ж хотіла спробувати щось нове.

— Я не говорила, що хочу захворіти.

Олексій театрально зітхнув.

— Катерино, Катерино… Уяви, що завтра тобі знову доведеться повернутися до серйозного життя. Тобі не буде чого згадувати, крім списку справ.

Вона стиснула губи.

— О, тобто ти хочеш, щоб я згадувала цей момент як «вечір, коли я зробила дурість і застудилася»?

— Ну, принаймні тобі буде що розказати.

Катерина ще раз подивилася на фонтан. Вода тихо переливалася в нічному світлі, а в голові боролися два голоси. Один — звичний, правильний, суворий, який кричав: «Це жахлива ідея!» А інший…

Другий вперше за довгий час був цікавий.

Вона зітхнула, скинула підбори й обережно переступила через бортик.

Холодна вода миттєво огорнула ноги, і Катерина здригнулася.

— Ну все, тепер офіційно можеш мною пишатися, — сказала вона, хитро глянувши на Олексія.

— Це ще не все.

Він підкотив штани й теж зайшов у фонтан, розбризкуючи воду.

— О, це справді дивний експеримент.

— І що ти відчуваєш?

Катерина подивилася вниз, відчуваючи, як вода лоскоче шкіру.

— Щось нове.

Олексій засміявся.

— Це гарний початок.