Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ п’ятий 

Як кажуть у нас на Привозі: “Коли до вас підходить людина і питає яка ціна товару, то це може бути не покупець, а продавець з іншого ряду, щоб поставити кращу ціну”.  

                        З уст продавця на ринку 

-Крипторе, ти зможеш зробити так, аби хтось  зібрав всі мої  речі?- дивлячись у вікно відкритого космосу запитав Ґранд, пролітаючи Марс. 

-Так, пане! Дозвольте запитати, ми заїдемо не Плутон? Ви вже повідомили «Орден» про вашу зустріч з Імператором? 

-Саме для цього, ми мусимо туди полетіти, а ти повинен знайти когось, аби зібрав всі мої речі.  

  Корабель мчав на шляху до Плутону - місця, де знаходяться центр «Ордену Сонця». Там побудована спеціальна база, де сидять більша частина членів «Ордену». Ґранд був з невеликої частини тих агентів, що доносили всю інформацію, яка коїться в Галактичному Союзі. Він зумів дібралися аж до Головної ради «Ордену». Ґранд був на висоті, але не на достатній, аби впасти. 

 До Плутону з Марсу летіти  понад тиждень. Ґранд зі своїм помічником Крипторм вже який раз пересувалися тим самим темним маршрутом, аби камери не помітили їхнього корабля й не ідентифікували маршрут. На борту крім їх двох було ще десять членів судна і та ж кількість охорони. 

    Нарешті вони дібралися. Вже видніються маленькі будівлі на планеті.  Плутон був захищеним супутниками-лазеросттрілами, а на поверхні виднілися ледь помітні дули гармат.  

   Корабель приземлився у круглий ангар, видовбаний у породі. Стеля  одразу ж зачинилася і через півтори хвили приміщення наповнилося повітрям. 

   З сріблястого судна  у бордовому плащі вийшов поспішною ходою вийшов Ґранд. Той самий, що ще тиждень тому говорив з Імператором про страх перед «Орденом». 

Він разом з Криптором, що мав на плечі бордову накидку, спускалися вниз, до головної зали засідання. Вони проходили сірими коридорами з купую дротів і виступами коричневої породи. Спускаючись все на  нижчій й нижчій рівень, вони проходили  перевірки: говорили зашифровані слова, клали відбитки пальців і ДНК слини - все, аби потрапити в серце «Ордену». 

 Ґранд з Криптором увійшли в головну залу, схожою з першого погляду, на бункер: однотипні металеві стіни, монітори, декілька комп’ютерів, купа дротів,  круглий стіл ну і звісно ж прапор «Ордену Сонця» - бордовий стяг з мечем, який пробивав наскрізь Сонце. У кожного було виокремлене власне місце. Ґранд пройшов до свого старого дерев’яного стільця з бордовими подушками на спинці. Воно знаходилося прямісінько біля трону - місця де мусить сидіти сам лорд. Це означало, що він має одне з найвагоміших посад в «Ордені». 

-Ми тебе зачекалися! Кандидате в Прем’єр-міністри,- мовив Шнайдер Ваткер, сидячи на троні й зверхньо споглядаючи на Ґранда. 

“Чому цей виродок сидить на місці лорда Района?”, - перше, що пришло в голову до Ґранда після слів Ваткера. 

-Що ви хотіли? Я цілий тиждень летів до вас! Я гадаю, що лорд Район  не дуже таки злиться за мою «довгу подорож». Ви ж розумієте, що ми летіли саме таємним шляхом, аби ніхто не помітив мене з Галактичної розвідки. 

-Лорд Район був дуже злим, коли дізнався, що ти  станеш кандидатом, навіть не попередивши нас про  сам візит до Імператора.  

“Покажи мені спочатку цього лорда, якщо він ще не здох”, - подумки відповідав Ґранд, тримаючи на обличчі приязність. 

 -Я мусив це зробити заради власної безпеки, Шнайдере! Лорд Район повинен все це зрозуміти.  Можливо, я стану Прем’єр-міністром Галактичного Союзу, і буду розвалювати його з середини. Ба навіть якщо я й не переможу, то стану міністром внутрішніх справ, завдяки моєму старому другу, якого ми ледь не вбили,- з насмішкою мовив Ґранд дивлячись у сорокарічне, зморщене лице Шнайдера, очі якого закотилася прямо в череп. Тільки його блискуча лисина світила яскравіше, ніж Сонце на Плутон. 

-Ми повинні не сварити Ґранда,- мовила Лілі Патерсон, чорнява дівчина, яка, завдяки своїй красі, змогла пробитися до головної ради «Ордену» за свої агентурні здібності.- Він нам приніс дуже гарну новину, та й взагалі, Ґранд є для нас цінним кадром, бо ще ніхто не був з наших так близьким до Імператора як він.  

-Ой, Лілі, не треба цього!- сором’язливо мовив Ґранд.- Я, звісно,  заслужив на подяку, але про це ще рано говорити. Слід дочекатися кінця виборів - тоді будемо щось робити. До речі, я буду мешкати тепер у Хюмані,  в гостьовому корпусі Імператорського Офісу, тому, мабуть, це наша остання зустріч.  

-Почекай-но, Ґранде, ти нас покидаєш?- мовив білявий  Найл, який здивовано викотив  свої блакитні очі на генерала. 

-Що ви! Ні! Саме Найле, ти мені й допоможеш. Я не буду приїжджати на Плутон деякий час. До цього моменту, моїми очима й вухами буде Криптор Геншрюд, який є моїм помічником. А я буду з вами контактувати іншими зв’язками: чи то буде відео чат, чи голограма. Але для цього, Найле, як комп’ютерному генію, тобі слід створити спеціальний, захищений від розвідки канал, по якому ми й будемо спілкуватися.  

-Я тебе зрозумів. Вже на цьому тижні буде зроблено,- мовив своїми рожевими губами Найл. 

-А не краще виділяти місяць на відпустку, аби приїхати до нас?