Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Юпітер у Леві, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Юпітер у Леві, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Юпітер у Леві" автора Olha Alder. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 14
Перейти на сторінку:

Заклопотаний Чхве І Джином, розбитим телефоном і ледь знову не сталося аварією — я зовсім забув перевірити повідомлення від Кім У Шика.

Я став наче вкопаний. На мене наче вилили відро холодної води.

Різко дістаючи телефон, я ввімкнув його і почав читати повідомлення.

Від Кім У Шика було десять. Усі вони запитували мене, як я, у різній формі: від милої до більш наполегливої.

Останнє закінчувалося так: “Я чекатиму вас на роботі. Якщо не приїдете — оголошу в розшук. Боюся втратити багато часу, якщо з вами щось сталося.”

Спочатку я слабо посміхнувся його наполегливій турботі. А потім жахнувся.

“Ви не можете знати, де я працюю!”

Я набрав повідомлення, а потім стер. Це занадто грубо для відповіді людині, яка про мене турбувалася.

“Пане, у мене був зламаний екран телефону. Я не міг вам відповісти. Зараз усе добре, я б із задоволенням зустрівся з вами завтра. Не турбуйтеся, приїжджаючи до мене.”

Я не знав, звідки він міг дістати інформацію про моє місце роботи. І радів, що не збрехав, а просто замовчав. Якщо він знайде бар “Король” — я однозначно його розчарую.

Я ковзнув униз по сходах і розчинив двері.

Всередині було тихо. Ще пів години до відкриття. Але тиша була гнітючою.

За барною стійкою сиділа Йок і… Кім У Шик. Мій Кім У Шик в оточенні численної охорони!

— Пане! — Я кинувся до нього, не звертаючи ні на кого уваги. Провів рукою по його плечах, м’яко огортаючи його своєю присутністю.

Його важка рука лягла на мою талію і міцно стиснула.

— Що ви тут робите, пане? — Стримуючи паніку, я намагався ставити питання легким тоном.

— Прийшов допомогти тобі покинути попереднє місце роботи. — Він уважно подивився на мої збиті кісточки, але промовчав.

Я розсміявся, прикриваючи вільною рукою обличчя:

— Не варто було так заморочуватися. Але що ж робити, ви вже тут, пане. — Посмішка не досягла моїх очей, коли я наполегливо подивився на Йок.

— Ми не можемо відпустити Мін Су. Він цінний співробітник. — Вона говорила впевнено й тепло. Надзвичайно тепло. До мене вона ніколи так ласкаво не зверталася. — Його розклад повністю зайнятий ще на один тиждень.

— Нісенітниця. — Кім У Шик простягнув руку до своєї тростини, яку тримав у руках один з охоронців. Забравши її, він постукав по підлозі. — Ви навіть не готові взяти гроші за дострокове звільнення. Значить, Мін Су такий хороший співробітник, якого не покриє одноразовий платіж?

Я нахмурився, слухаючи їхню розмову про мене, яка, очевидно, почалася раніше, ніж я прийшов.
Йок задумливо накручувала локон волосся на палець. Звичайно, їй було нічого сказати. Я був упевнений у тому, що їй нічого сказати. Але вона раптом відкрила рот і дещо промовила.

Моє обличчя поблідло, тоді як Кім У Шик залишився непохитним.

— Що ж, тоді я орендую Кім Мін Су на цей вечір.

— Пане! — Я схопив його за руку. — Це брехня! Це брехня. — Я намагався подивитися йому в очі. Але він відвернувся.

Мерзенність, мерзенність. Я сидів у душовій кабіні в номері готелю “Kireze”, втупившись носом у коліна. Я намагався відмитися, дістати липку брехню, що застрягла у мене в легенях, з-під шкіри. Але нічого не виходило. Я продовжував відчувати себе огидним.

У ванну кімнату постукали:

— Виходьте, Мін Су. Я переживаю, що ви там потонете.

Я подав слабке “добре”, щоб позначити, що я живий. Я довго чистив зуби, причісувався. Дивився на себе в дзеркало, намагаючись прикусити до болю губу, аби лише не розревітися.

— Пане. Це була неправда. — Я увійшов у вітальню й, впавши в крісло, схрестив ноги.

— Я знаю. — Кім У Шик сидів за робочим столом і щось швидко набирав у комп’ютері. — Ви ж мені не збрехали, просто не договорили.

— А? — Я розкрив рот і нахмурився. Та скільки можна було тримати обличчя.

Кім У Шик підвів на мене очі й подивився:

— Коли я запитав про вашу роботу в кафе, ви відмахнулися, що працюєте менеджером. Тільки не сказали, що менеджером у закритих кабінках елітного клубу. — Він підпер руками підборіддя. — Не збрехали — просто не договорили.

Я зніяковіло опустив очі вниз.

— Але знаєте, я став підозрювати, що з вами щось не так, коли мій водій став стверджувати, що ви самі кинулися під машину.

— Я не кидався! — Вловивши його суворий погляд, я прикусив губи. Мене лаяли як хлопчиська.

— Я подивився запис із відеореєстратора своєї машини. І ось що дивно: на вас летів чорний мінівен, який в останню секунду вильнув, і тоді мій водій врізався в стовп неподалік, стверджуючи, що ви зрушили.

— І що це означає?

— Що вас хотіли збити. Але не ми. І якби нас там не виявилося, то та машина могла б вас збити.

Я все ще не міг відновити логічний ланцюжок, повільно повертаючись спогадами в ту ніч.

Я просто йшов, задумавшись. Справа мене засліпили фари автомобіля. Справа. Коли я був по центру дороги.

— У тієї машини, випадково, не були вимкнені фари?

У Кореї правий рух. Отже, я мав принаймні глянути ліворуч, щоб переконатися в безпеці переходу. Звичайно, злу жарт зіграла моя неуважність. Або хтось навмисне зводив мене з розуму.

Кім У Шик повільно кивнув:

— Фари були вимкнені. І номерів не було. Якби ви опинилися на дорозі самі… — Він не став повторювати слова, від яких усередині мене розливалася жовч, що складалася зі страху.

Я встав із крісла і, обійшовши його робочий стіл, сів на коліна перед його ногами й низько схилив голову.

— Дякую, пане. — Ви врятували мене двічі.

— Вставайте, Мін Су, вставайте. — Він простягнув до мене руки, але я обхопив його ногу й притулився щокою, як найласкавіший домашній пес. — Айгу, припиніть… — Він запустив руку в моє волосся й почав перебирати пасма пальцями. — Припиніть… Уставайте, треба обробити ваші ранки на руках.

Коли моя особиста трагедія, що розбилася замість серця в грудях, затихла, я допоміг Кім У Шику дійти до ліжка. Він попросив мене принести з ванної мазь і пластирі й особисто заклеїв збиті кісточки, сумно цокаючи язиком.

1 ... 8 9 10 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Юпітер у Леві, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Юпітер у Леві, Olha Alder"