Читати книгу - "Юпітер у Леві, Olha Alder"

Закінчивши, Кім У Шик скинув піджак і почав розстібати ґудзик на сорочці.

— Так і будете дивитися? — Я залишився надто близько. Але цього вечора не збирався здаватися. Зрештою, я збирався за нього заміж.

Я впевнено кивнув. Кім У Шик серйозно подивився на мене:

— Це буде точка неповернення.

Я знав. І я був готовий відмовитися від слави короля й сяйва на вечірках. Моє обличчя й тіло належали найкращому. І я його вибрав сам. Він був найкращим для мене.

Я кивнув.

— Мін Су. — Він поклав руку на мою щоку. — Це ваш останній шанс піти.

— Не піду. — Я прошепотів і накрив своєю долонею його кисть.

— Тоді дивіться.

Він змусив відійти подалі й дивитися на те, як він стягує сорочку.

Уся його спина була розмальована старими чорнилами. Там, де закінчувалася шия, — починався перший штрих. Кінця тату я так і не побачив — він був схований під ременем штанів, що щільно обтягували його спортивне тіло.

На його спині червоніли величезні червоні бутони лікорісу, яких пожирали реалістичні зеленуваті змії з добре промальованною, трохи сріблястою лускою. І все це на тлі якихось абстрактних мотивів, вибитих чорною фарбою.

Ах, якби він попередив трохи ясніше — мої п’яти вже блищали б на виході.
Прекрасне тіло було спотворене бандитською, злочинною й огидно величезною тату.
Але я знав, що я вже пов’язаний цією таємницею з ним назавжди.

— Я вже… не член тієї групи. — Обережно обертаючись, дивлячись через плече, але вдивляючись у моє бліде обличчя, сказав Кім У Шик.

— Я вірю. — Легким кроком скоротивши відстань між нами, я торкнувся руками його спини, проводячи пальцями по м’язових вигинах, торкаючись зіпсованої шкіри. — Я вірю. — Я торкнувся губами його лопатки, а потім втупився лобом йому в плече.

— Я теж вірю вам, Мін Су. Вірю, що ви ніколи не були нічним метеликом.

Ми простояли так деякий час, поки Кім У Шик не похитнувся. Я взяв його під лікоть і допоміг сісти на ліжко. Він гірко хмикнув:

— Це теж наслідок роботи на банду. — Він посунув своєю ногою. — Прострелили, і тепер сухожилля погано тягнеться.

Я заохочуче посміхнувся:

— Вам просто потрібна хороша реабілітація. Хочете, я буду вашим лікарем?

— О, здається, у вашому досьє був медичний коледж. — Він заплющив очі й почав приймати мої повільні невагомі поцілунки в щоки.

— Ммм, ви дуже ретельно мене вивчали. Дозвольте мені тепер дізнатися більше про вас. — Я потягнувся до пряжки його ременя. Вона брязкнула й упала на підлогу, замовкнувши.

Вранці ми насолоджувалися солодкою знемогою в ліжку з дорогоцінним У Шиком. Я був такий щасливий, приймаючи його поцілунки, нікуди не поспішаючи й повертаючись на батистових простирадлах. Поки не задзвонив телефон.

Я скинув дзвінок і ще десять хвилин насолоджувався спокоєм.

Поки наполегливий абонент не перетелефонував знову й знову.

— Відповідайте, Мін Су. — Усміхнувся У Шик.

— Не хочу. — Я знову скинув дзвінок. — Немає нічого важливішого за нас.

Кім У Шик поправив пасмо мого волосся, що впало на вії:

— Добре. Як побажаєте.

Але дзвінок роздався знову. Тоді я повністю вимкнув телефон і змахнув його рукою з тумбочки. Він глухо впав на пухнастий килим.

Відчепися від мене, Чхве І Джин!