Читати книгу - "ВІа бра, Сергій Олексійович"

Як би хто не впізнав? Як би хто не впізнав, думаєш про себе. І в той самий час звісно, щл тебе розбирає гордість і хочеться з усіма поділитися і всім розповісти, що це з тобою поруч за дівчата. Звичайно, виникає бажання перед усіма похвалитися і покрасуватися. Але ні. Не можна, не можна, не можна. І ось ти йдеш і ледве стримуєш себе. Ох, мені вже ці таємниці. Таємниці Мадридського двору.
- Ти мене чуєш? Я тебе вже вдруге питаю, - звертається до мене Альбіна і трогає мене за ліве плече. Це все, мабуть, через те, що я замислився та не чув, що вона там мені каже.

- Так, я тебе чую. Чого ти хочеш, Альбіночка? - Повертаюсь я до неї.

– Скільки нам ще ходити? - Примхливо питає вона мене. – Я вже хочу додому. Мені час варити борщ. Де тут нарешті у вас продається м'ясо? - По голосу чути, що вона починає дуже гніваться.

– Практично прийшли, – відповідаю я і показую їй на довгі ряди та прилавки, від яких виходить відповідний запах. 

Ми усі разом підходимо до якогось невисокого чорнявого дядька. 

– У вас гарне м'ясо. І скільки буде коштувати? – Питає в нього Альбіна.

На що продавець, посміхаючись, відповідає.
- Лише три поцілунки від тебе, красуне.

Особисто персонально мені це все не дуже подобається. Такі жарти не про мене. Але я не вспів ще нічого сказати, як втручається Микола.

- А не хочеш ось із тими хлопцями поцілуватися? - Показує він на наших друзів, що йдуть позаду поруч з Антоном. 

Чоловік змінюється в особі та відразу скидає ціну. Ось таки є якась користь від Антона та його товаришів.

Ми розраховуємося і якнайшвидше йдемо назад до машини. За нами так само слідом іде Антон і його друзі. Вони тримаються на відстані. Ось відразу помітно, що дуже хочеться йому заговорити з Надією, але він не знає, як це правильно зробити. Поки ми ходили, алкоголь з нього вже вивітрився. І тепер Антон знову став тим самим боязким і не сміливим молодим чоловіком.

Микола за декілька хвилин довозить нас до мого будинку. Ось аж до самого під'їзду.

Дівчата разом зі мною щиро дякують йому за допомогу і ми домовляємося, що ввечері разом поїдемо до парку.

Я дуже тішуся, що ми без пригод дісталися додому. Про що відразу кажу дівчатам і вони зі мною повністю погоджуються.