Читати книгу - "Пісня туману, Ліанна"

Грендел Хопп і годинник, що йде навспакСьогодні стрілка годинника зависла на позначці "завтрашній сум".

Грендел прийшов до Площі Поворотів — місця, де всі дороги ведуть до однієї таємниці. Там його чекали пісок, пташка без тіні… і уламок листа, написаного рукою, яку він знав, але не пам’ятав.

 "Коли годинник зупиниться, згадаєш, хто ти. Але лише на мить."

Він нахилився над листом. Слова змінювались просто під очима.

— Минуле… збрехало мені, — прошепотів він. — А майбутнє мовчить.

Зі спини годинника раптом виросло третє крило. Воно било повітря, як серце. І голос, невідомий, але близький, сказав:

 "Грендел, ти не свідок. Ти ключ."

Він стиснув кулак. Десь глибоко в ньому зароджувалась лють — не як вогонь, а як лід, що пам’ятає вогонь.

— Тукіус має знати, — мовив він. — Бо інакше ми всі ходимо колами, а темрява знає пряму дорогу.

І в цей момент годинник на його шиї зробив "тік". Один раз. Перший раз за сто років.