Читати книгу - "Терези Мистецтва, Сергій Кузнєцов"

Далі згадаю ще про один вид гумористичної сюжетної стандартизації. Зараз мова вже піде про дещо типові сюжетні прийоми. Ось такі з них мені спадають на думку.

Дуже розповсюджений комічний прийом – «зіпсований телефон», назву його так. В цьому разі двоє або більше співрозмовників «недочувають» один одного. Така бесіда комічно розвалюється з причини нерозуміння учасників. Вона розпадається на декілька каламбурів, коли схожі за звучанням слова утворюють комічні суперечливі пари. Ще смішнішим буває розвиток ситуації, коли учасники такої розмови починають ще й помилково діяти згідно з тим, що недочули. Цей прийом звісно застосовується частіше на сцені, а не у тексті. Бо саме у сценічних діалогах краще все «переплутати» з допомогою викривленої дикції.

За аналогічним принципом будується й «комедія помилок», яка характерна для театральної комедії. Тут до словесного непорозуміння типу «недочув» додається ще й «не впізнав» один одного через маску на обличчі, через невідповідний одяг або принаймні через темряву у кімнаті. Ось тоді чоловік починає залицятися до власної дружини як до коханки, «не впізнавши» її по голосу. Таке трапляється на театральній сцені віддавна.

В комедії дуже важливо переплутати щось або когось. Це найбільш розповсюджений тип комедійного сюжету. Можна ще й забути, куди йшов. Можна також забути, що й кому казав нещодавно. Можна неправильно зрозуміти співрозмовника через погану дикцію та піти у протилежний бік. Можна не впізнати перевдягненого приятеля. А можна взагалі зробити найпростіше – прикласти до обличчя невелику театральну маску, яка закриває лише верхню його частину. Згідно з давньою театральною традицією цього буває цілком достатньо для уявного перевтілення в інший образ, який всі знайомі «не можуть» впізнати.

Не омину увагою й такий типовий гумористичний прийом як гіперболізація комічних явищ, подій або людських властивостей. Йдеться про свідоме збільшення – або й значне перебільшення – певних властивостей персонажів, їх характерів, а також елементів їх зовнішності. Мета такого збільшення – зробити смішним те негативне, що в житті існує, але виглядає не дуже яскравим та помітним, додати рельєфності персонажу або явищу.

Якщо людина в житті трохи скупувата, то в комедії вона має бути дуже жадібною скнарою, в якої «взимку не випросиш снігу». Трохи туподумна людина буде описана як цілковитий дурень, у якого «клепки в голові розсохлись». Нескромна людина стане великим хвальком. Нерішуча людина буде «справляти дрижаки та підгинати хвіст».

Гіперболічному збільшенню можуть підлягати як фізичні особливості, так і психологічні. Товстун буде «товщий як довший». Сухорлявий буде «худий як скіпка, що й ребра світяться». Відомо, що у гордовитої людини «ніс до стелі», у любителя побазікати «язик як помело». У людини, яка занадто цікавиться чужими справами, ніс також збільшений, бо так його краще «встромляти куди не треба». Кожній ваді у фольклорі знайдеться свій епітет для збільшення.

Варіантів розвитку комічних ситуацій безліч. Але їх все ж таки можна певним чином класифікувати, що я й спробував зробити у цій главі.