Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Історик 📚 - Українською

Читати книгу - "Історик"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Історик" автора Елізабет Костова. Жанр книги: 💙 Бойовики / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 204
Перейти на сторінку:
почати?

Розділ 4

— Як я й казав тобі, — почав батько, раз чи двічі відкашлявшись. — Професор Россі був чудовим ученим і щирим другом. Я не хотів би, щоб у тебе про нього склалося інше враження. Я знаю, що напевно припустився помилки, розповідаючи тобі про нього так, ніби він божевільний. Ти ж пам’ятаєш, він говорив мені про щось таке, у що дуже важко повірити. Я був шокований до глибини душі і сумнівався в ньому, хоча бачив у його обличчі щирість, якій можна було вірити. Закінчивши, він подивився на мене своїм пронизливим поглядом.

— Що ви таке кажете!? — непевно промурмотів я.

— Я повторю, — промовив Россі збуджено. — У Стамбулі я виявив, що Дракула живе серед нас і донині. Принаймні, жив у той час.

Я здивовано поглянув на професора.

— Я знаю, що здаюсь вам божевільним, — він помітно пом’якшив тон. — Я можу гарантувати, що в кожного, хто занадто довго риється в цій історії, зрештою буде кепський кінець. — Він зітхнув. — У Стамбулі я знайшов маловідоме сховище документів, засноване султаном Мехмедом II, який відвоював місто у візантійців 1453 року. Цей архів переважно складається з уривків, зібраних турками після того, як ті, нарешті, потіснили кордони Візантійської імперії. Але в ньому також є документи кінця п’ятнадцятого сторіччя. Серед них я й знайшов деякі карти, у яких було описано, де знаходилася Проклята могила турецького вбивці, і подумав, що це міг бути Влад Дракула. Там було три карти, котрі у різних масштабах, щоразу точніше й точніше, показували те саме місце. На цих картах не було зображено жодного знайомого мені об’єкта або такого, котрий я міг би ототожнити з відомою мені місцевістю. Написи було зроблено здебільшого арабською мовою, карти датовані кінцем п’ятнадцятого сторіччя, відповідно до бібліотечних архівів. — Він постукав по тому дивному маленькому томику, що, як я й казав тобі, дуже нагадував мій. — У середині третьої карти були написи на старослов’янському діалекті. Із цими написами зміг би розібратися тільки вчений-поліглот. Я намагався зробити все, що міг, але результат вийшов неточний.

Россі похитав головою, ніби все ще шкодував про свою обмеженість.

— Та старанність, з якою я взявся досліджувати цю таємницю, відкинула мене далеко від мого офіційного літнього завдання — дослідження торгівлі острова Крит. Але тими днями я забув про розважливість, коли сидів у тій спекотній, задушливій бібліотеці в Стамбулі. Я пам’ятаю, як крізь брудні шибки дивився на мінарети собору Айя-Софія. Я працював за своїм столом із паперами, у яких турки описували князівство Влада, я мудрував над словниками, записував і переписував величезну кількість інформації, перемальовував від руки, карту. Щоб не набридати вам із розповіддю про довге дослідження, я зупинюсь на тому, як колись увечері я застряг на одному добре позначеному місці на карті Проклятої могили, це була третя й найзаплутаніша карта. Ви пам’ятаєте, що Влад Тепес має бути похований на острові в монастирі біля озера Снагов, у Румунії. На цій карті, як і на інших, не було ніякого озера, хоча там була зображена річка, яка розширювалась на середині. Я переклав практично всі підписи на полях карти за допомогою професора арабської й турецької мови в Стамбульському університеті. Я переклав загадкові вислови про природу зла, більшість із яких було взято з Корану. Подекуди на карті, серед грубого зображення гір, вимальовувалися написи, які, на перший погляд, здавалися слов’янськими назвами місць, але під час перекладу виявилося, що це просто загадки — імовірно, ключ до справжнього місцерозташування: долина Вісьмох Дубів, село Свинокрадів і так далі, якісь ще дивні селянські назви, які ні про що мені не говорили.

У середині карти, над знаком, що позначав Прокляті могили, де, вочевидь, вони мали знаходитися, було грубе зображення дракона, у якого на голові замість корони був замок. Дракон був зовсім не схожим на дракона в моїй — у нашій — старовинній книзі, але я припустив, що дракон з’явився в турків разом із легендою про Дракулу. Під зображенням дракона хтось зробив ледь помітний підпис: спочатку я подумав, що це арабські слова, як ті, що були написані на полях карти. Але, глянувши на напис крізь збільшувальне скло, я раптом зрозумів, що слова написано грецькою. Я переклав їх уголос, не встигнувши навіть подумати про етикет. Щоправда, в бібліотеці нікого не було, крім мене й бібліотекаря, який заходив час від часу, аби перевірити, чи не поцупив я що-небудь. Але тоді я був сам. Мініатюрні букви танцювали в мене перед очима, коли я вимовляв їх уголос: «У цьому місці він похований у злі. Читачу, словом витягни його з могили».

Тієї миті я почув, як унизу, у фойє, гримнули двері. На сходах пролунали важкі кроки. Одна думка все крутилася в моїй голові: за допомогою збільшувального скла я зрозумів, що ця карта, на відміну від перших двох, була підписана трьома різними людьми, трьома різними мовами. Почерки різнилися, як і мови. Та сама історія була з кольорами дуже старого чорнила. Потім у мене було видіння, відчуття, якому вчений може довіряти, особливо коли він провів кілька тижнів за кропіткою роботою.

Мені здалося, що з самого початку ця карта складалася тільки з цього центрального креслення й гір довкола нього із грецьким написом у центрі. Згодом, напевно, було зроблено написи слов’янською, щоб описати місцевість, нехай навіть у закодованому вигляді. Згодом якимось чином ця карта потрапила в руки оттоманів і на полях з’явилися написи з Корану, які охороняли й утримували зловісний напис у центрі або правили за талісмани темних сил. Якщо це було правдою, тоді той, хто знав грецьку мову, зробив перший напис, а може, навіть намалював карту? Я знав, що за часів Дракули грецькою користувалися візантійські вчені, а не вчені оттоманського світу.

Перш ніж я встиг зробити записи стосовно цієї теорії, перевірити яку, можливо, буде мені не під силу, саме цієї миті двері з іншого боку зали широко відчинилися, і високий, добре складений чоловік швидко пройшов повз полиці з книгами й зупинився з іншого боку стола, за яким я працював. Він мав вигляд умисного порушника — я відчув, що це не працівник бібліотеки. Я також відчув, що мені треба підвестись, але через якусь гордість я не зміг цього зробити: можливо, це була б зайва шана, зважаючи на те, що мені досить грубо перешкодили.

Ми подивились один одному в очі, і я був уражений ще більше. Чоловік явно не підходив до цієї таємничої місцевості:

1 ... 8 9 10 ... 204
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історик», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Історик"