Читати книгу - "Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу"

Три стовпи незаконного домінування сіоністів

Незаконне домінування сіоністів над Палестиною базується на трьох стовпах:

Першим стовпом є брутальне поводження з арабами. Вони поводяться із реальними господарями палестинської землі насильно і безжалісно. Вони не виявляли ніякої м’якості до арабів.

Другим стовпом є брехня, спрямована до глобальної публічної думки. Ця брехня є дивовижною. Ще до окупації Палестини та після вони стільки всього набрехали через сіоністські ЗМІ, що навіть деякі єврейські капіталісти були заарештовані за брехню! Звісно ж, чимало людей повірили у їхню брехню. Вони зуміли обманути навіть французького філософа та письменника Жан-Поля Сартра. Коли я був молодим, я шанував цього філософа та людей йому подібних. Він написав книгу і я прочитав її 30 років тому. Там були такі слова: «Земля без людей для людей без землі». Автор припускав, що євреї не мають своєї землі й вирішили емігрувати до Палестини, землі без людей. Фраза «земля без людей» була безглуздою. Була нація, що працювала на палестинській землі. Щодо цього є багато свідчень. Один іноземний автор писав про зелені лани пшениці в Палестині, які простягалися аж до горизонту як море, так далеко, наскільки очі бачили. Вони вдавали, ніби Палестина була покинутою і бідною землею і що вони стали людьми, які освоїли її. Це була брехня з метою маніпуляції суспільною думкою. Вони завжди намагалися показати себе як жертв. У американських журналах, таких як Times або Newsweek, на які я інколи посилаюсь, як тільки щось погане трапиться з єврейською сім’єю, вони показують фото убитого, розповідають усі деталі його життя та перебільшують страждання його дітей. Проте сотні й тисячі жахливих злочинів учиняються проти палестинської молоді, сімей, дітей, жінок у окупованій Палестині та у Лівані й вони про це не згадують.

… І сьогодні головним завдання сіоністів є встановлення «великого Ізраїлю». Звісно, вони рідко згадують цю ідею в наші дні. Намагаються заперечити її. Вони знову брешуть громадській думці. Чому? Тому що на даному етапі вони намагаються приховати свої експансіоністські цілі.

… Третім стовпом є таємні домовленості з іншими або те, що вони звуть «лоббізмом». Вони домовляються, у тому числі таємно, з іншими державами, індивідами, політиками, інтелектуалами, письменниками і поетами. Їхня робота, певною мірою, базується на цих трьох стовпах і вони окуповують Палестину покладаючись на ці махінації. Більше того, інші держави, особливо Англія, допомогали їм у цьому. За виключенням кількох випадків, вони завжди користувалися підтримкою Ліги Націй – яка була заснована з метою «берегти мир» - а згодом ООН. У році 1948 (насправді 1947 – прим. перекладача) ООН прийняла резолюцію про поділ Палестини без жодної на те підстави. Вони виділили євреям 57% палестинської землі, тоді коли вони мали тільки 50% до прийняття резолюції. Вони сформували державу й тоді ці проблеми – атаки на палестинські села, міста, невинних людей – мали місце. Звісно, арабські держави теж були недбалими у деяких випадках. Відбулося декілька війн. У 1967 Ізраїль окупував деякі частини Єгипту, Сирії та Йорданії за підтримки Америки та інших держав. Пізніше, вони виграли війну, яку розпочали у 1973 за допомогою цих глобальних держав, та окупували деякі території.

Ізраїль: криза легітимності

Шістдесят років минуло після окупації Палестини. Протягом цього часу, всі інструменти матеріальної могутності – починаючи із грошей, зброї, технологій до політичних та дипломатичних зусиль, а також величезна мережа ЗМІ – були на службі в окупаційних сил.

Незважаючи на ці широкомасштабні та неймовірні сатанинські зусилля, окупаційні сили та їх поплічники не лише зазнали поразки у спробі вирішити проблему легітимності сіоністського режиму, але й проблема стала іще складнішою з часом.

Той факт, що західні та сіоністські ЗМІ й держави, що підтримують сіоністів нетерпимі до запитань або розслідувань щодо Голокосту – який використовується як привід для окупації Палестини – лише одна із ознак їхнього падіння та непевності. Сьогодні, в плані світової громадської думки, становище сіоністського режиму гірше, ніж будь-коли за його темну історію і запитання щодо результативності цього режиму почастішали і посерйознішали. Безпрецедентні протести проти сіоністського режиму, що прокотилися від Східної Азії до Латинської Америки, популярні демонстрації у 120 країнах світу – особливо у Європі та Англії, які є основним корінням цього злого дерева – а також підтримка ісламського опору в Газі та у Лівані протягом 33-денної війни (мається на увазі вторгнення у Ліван 2006 – прим. перекладача), показали, що проти сіоністів сформований певний глобальний спротив, такий серйозний і масовий, якого ще ніколи не було за останні 60 років. Можна стверджувати, що ісламський опір в Лівані та у Палестині пробудив свідомість по всьому світу.

Це величезний урок: як для ворогів – котрі вирішили побудувати фальшиву державу шляхом примусу та пригноблення і які намагалися перетворити з часом цю фальшиву державу на беззаперечну правду і зробити таке репресивне шахрайство нормою в світі ісламу – та і для ісламської умми, особливо для хороброї мусульманської молоді, свідомість якої пробудилася. Урок дає їм усвідомити, що самовіддана боротьба за вимагання своїх прав ніколи не буде марною і обіцянки Господа будуть виконані:

«Дозволено вести боротьбу тим, із ким учинили несправедливо. Воістину, Аллах спроможний допомогти їм! Їх було несправедливо вигнано з їхніх жител тільки за те, що вони говорили: «Господь наш – Аллах!» Якби Аллах не дозволяв одним людям захищатися від інших, то були б знищені монастирі, церкви, синагоги й мечеті, де часто згадується Боже ім’я. Аллах неодмінно допомагає тим, хто допомагає Йому. Воістину, Аллах – Всесильний, Всемогутній!» [Святий Коран, 22:39-40]

Аллах Великий говорить нам: «Господи наш! Воістину, Ти збереш людей у той День, в якому немає сумнів! Воістину, Аллах не порушує обіцянки!» [Святий Коран, 3:9] «Аллах ніколи не порушує Своєї обіцянки!» [Святий Коран, 22:47] «Така обіцянка Аллаха. Аллах не порушує Своєї обіцянки, але ж більшість людей не знає.» [Святий Коран, 30:6] Він також говорить: «Не думай, що Аллах порушує свою обіцянку. Воістину, Аллах – Великий, Володар відплати!» [Святий Коран, 14:47] І яка ж обіцянка більш ясна, аніж ця священна обіцянка: «Тих серед вас, які увірували й робили добро, Аллах обіцяв зробити намісниками на землі – так, як Він