Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Вовчий легіон 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовчий легіон"

233
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовчий легіон" автора Адам Пшехшта. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:
непрошеним гостям. На порозі стояв полковник Єжевський в товаристві чотирьох жандармів.

-- Ну, нарешті, -- видихнув з полегшенням.

Кроне перейшов у салон і всівся у м‘яке крісло, млявим жестом запрошуючи Єжевського зайняти місце біля стола.

-- Прийшов арештувати мене? – запитав апатично.

-- Арештувати? За що? – здивувався криптолог.

-- А жандарми…?

-- Комендант хоче порозмовляти з тобою, а я не знав, в якому ти будеш стані. Якби тебе було потрібно знести… -- він красномовно замовк.

-- Чого старий хоче?

-- Мені звідки знати? – Єжевський знизав плечима. – У війську ти просто виконуєш накази, пане полковнику, -- буркнув він з іронією.

-- Здається, ти ще більше п‘яний ніж я, -- констатував Кроне з легкою недовірою. – Коли я останній раз перевіряв, то був майором, якого мали понизити в званні, а то й вигнати з війська.

-- Отже, хтось помилився і минулого тижня вніс тебе в реєстр в званні підполковника. Однак наразі ця помилка – закон. Тому пропоную, пане полковнику, піти у ванну, побрити зарослу пику, надіти мундир і сісти в машину, що чекає перед будинком.

Кроне послушно пішов у ванну, роздягнувся і став під душ. Стоячи під струменями гарячої води, він здивовано відчув, що алкогольне отупіння минає. Побрився, ні разу не порізавшись, і в самій білизні повернувся в салон. На одному з крісел був розложений новенький, парадний мундир підполковника.

-- Мені його справді надягати? – запитав непевно.

-- Справді.

Застібаючи ґудзики кітеля, він побачив у дзеркалі повний набір орденських планок: золотий хрест Virtuti Militari, Хрест Хоробрих, Медаль Незалежності, Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років…

-- Без цього ніяк? – скривився Кроне невдоволено.

-- Що вдієш? Такі правила, пане полковнику, -- відповів солодким тоном, Єжевський. – Можемо їхати?

Кроне кивнув головою і вони вийшли з квартири. Перед будинком стояли дві машини, він сів у товаристві криптолога в чорний Опель, жандарми розмістилися в джипі.

-- Ми в ГІЗС чи Бельведер?

-- ГІЗС, -- буркнув Єжевський. – На жаль, його стан…

Він не договорив. Не було потреби. Всі бувалі легіонери знали, що маршал Пілсудський перебував з сім‘єю, яка жила в Бельведері, тільки тоді, коли йому краще, в періоди слабості квартирував у штаб-квартирі Головного Інспекторату Збройних Сил. Останнім часом Бельведер він відвідував щораз рідше.

Коли машина зупинилася перед комплексом будинків ГІЗСу, свіжоспечений підполковник здивовано поглянув на більше десятка офіцерів, що витягнулися струнко, в них він легко впізнав противників з казино.

-- Ну, ні, -- простогнав. – Повертай, -- звернувся до водія. – Я не проти невеличкої бійки, але ж не під вікнами Коменданта.

-- Може не все так погано, -- Єжевський ледь стримав посмішку. – Не думаю, що вони хочуть битися.

До щойно прибулих підійшов капітан, який розпочав бійку в казино. Було видно, що він хоче щось сказати, але коли побачив орденські планки Кроне, очі в нього зробилися круглими, його заціпило.

-- Я… хотів попросити пробачення від свого імені та від імені своїх товаришів, -- нарешті промовив він затинаючись. -- Ми не знали певних аспектів тої справи. Я вважаю Вас справжнім джентльменом, пане полковнику, і взірцем для наслідування.

За мить всі віддали честь. Кроне відсалютував і спопеляючи сердитим поглядом Єжевського, пішов у кабінет Маршала. Пілсудський очікував їх в товаристві свого ординарця. Змарнілий дід, що сидів в інвалідному кріслі не виглядав, як хтось, хто має доступ до сучасної медицини.

-- Йобані одичні апарати, -- вирвалося у Кроне під носом.

-- От, от, -- підтакнув жваво Пілсудський. Видно хвороба не вплинула на слух Маршала.

-- І я їм те саме, а вони знають своє. Дякую Вам, -- звернувся він до ординарця і Єжевського.

Ті вийшли, тихо закривши за собою двері.

-- Сідай, -- Пілсудський вказав на крісло. Без церемоній, як завжди.

-- Навіщо Ви мене викликали, Коменданте? Я вигорів. Йду геть.

-- Образився через Катю? – запитав напруженим голосом Маршал. – Що я її не помилував…?

-- Можливості помилувати не було, -- відповів позбавленим емоцій голосом Кроне. – Вона вбила наших. І той апарат біля Бельведера… Від нього сил у Вас точно не прибавилося б.

-- Ні. Але не я був ціллю. Правда значно гірша.

-- Так? Може пора щоб я врешті довідався? – поквапив Пілсудського Кроне.

-- Катя не знала, як він діє, -- наголосив Маршал. -- Вона була благородною жінкою, якби довідалася… я вірю, що не зважаючи ні на що, вона не виконала б завдання. Що за бардак! – вибухнув він раптово. – Коли в 1909 році у Львові Охорович прочитав лекцію на тему “твердих променів” та іншої маячні, здавалося, що справа затихне сама собою. Частина науковців вийшла з зали й оголосила його божевільним. А потім прийшов час одичних апаратів, флюїдів, магнетизму… Навіть лауреати нагороди Нобеля зайнялися цим, а далі пішло-поїхало. Деякі з цих конструкцій почали діяти й тепер ми сидимо по вуха у лайні! Наші експерти плетуть щось про “прокляття Прялі”. Пам‘ятаєш той міф?

-- Клото, пряла нитку життя людини. Разом з сестрами визначала його довжину.

-- Так, Клото. Подейкують, це може стосуватися цілих народів. Вона… Той апарат скоротив нитку.

-- Я в таке не вірю! – фиркнув зневажливо Кроне. – Не заперечую, щось в тих флюїдах і одичній силі є, однак…

-- Повір, -- перебив його змученим голосом Пілсудський. – Розвідка доповідає, що російсько-німецькі переговори, які досі знаходилися в глухому куті, зрушили з місця. Саме тоді, коли Катя задіяла той апарат. Наші сусіди планують одночасний напад з двох боків.

-- Чого Ви хочете?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовчий легіон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовчий легіон"