Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Є у тебе заповітне бажання?
– Хочу мати пальто із шкіри багатої пані, чоловік якої мене вполював!
Приїхав американець в Україну, гуляє берегом Дніпра, підходить до рибалки, стоїть довгенько, дивиться на мертвий поплавок. Потім, підбираючи слова, запитує:
– Що… ця… як його… риба не… кусається?
– Ні! Її навіть погладити можна.
– Купи у мене собаку, – каже один мисливець іншому.
– Так він же у тебе нічого не бачить!
– А що, він у тебе вишиватиме?
Кожного дня зранку в магазин заходить такий собі чоловічок і бере ящик горілки. Заходить він у неділю. Продавець:
– Як завжди, ящик горілки?
– Ні, сьогодні три. Ми на риболовлю їдемо.
– Ганю, не буди в мені звіра!
– Ой, не боюся я твого зайця!
Два риболови діляться секретами:
– Слухай, – каже один, – у меня є гарна прикмета. Коли я вранці іду з дому на риболовлю, я дивлюся, як спить дружина: якщо на правом боці, то я закидаю праворуч, зліва – ліворуч, якщо на животі – прямо перед собою.
– А якщо вона спить на спині?
– Ну… в такі дні я рибу не ловлю.
Заблукав мисливець в пустелі, втомився, вибився з сил, ледве повзе. Раптом бачить – глек. Ну, думає, хоч води нап’юся. Відкриває, а звідти – джин:
– Що тобі, повелителю?
– Додому хочу!
Джин бере мисливця за руку:
– Ходімо!
– Я хочу якнайшвидше!
– Ну, тоді біжімо!
– Микито, ходімо увечері по рибу!
– Ні, не піду.
– А що так?
– А мені Ганя вдома пити дозволила.
– Опанасе, що у лісі на полюванні головне?
– Туалетний папір. Особливо у хвойному…
– Микито, ой сон страшний мені приснився!
– Ну?
– Ніби йдемо ми на річку, а я рюкзак впустив і пляшка розбилася!
– Ти що?! Та, що я тобі дав?
– Ні. Та, що я купив.
– Фу! На серці легше стало…
– Опанасе, я ще до нашого весілля, давно, була з Івановим на охоті…
– Що? З Івановим? На охоті! Та він же навіть стріляти не вміє! Він зайця від кабана не відрізняє! Він і в слона промаже! Який з нього мисливець?!
– Ну, не знаю… Але йому завжди «охота»!…
Опанас і Микита повертаються з риболовлі:
– Опанасе, ходімо до мене, вип’ємо!
Пішли. Микита відчиняє двері, йдуть на кухню тихенько, щоб не розбудити Ганю. Раптом Опанас каже:
– Микито, здається, з твоєю Ганею якийсь мужик лежить!
– Тихо!… Не розбуди!… На трьох не вистачить!…
– Який у Панька добрий мисливський пес! Панько лізе за качкою в болото – він нікого до рушниці не підпустить! Навіть Панька не підпустить, поки качку не з’їсть!
– Микито, ти вже годину бродиш під берегом…
– Та, вершу вчора поставив!
– А позначив?
– Та, навпроти неї баби Марини коза паслася…
Завзятий мисливець у дверях корчми зіткнувся з місцевим лікарем:
– Знаєте, шановний, що я сьогодні підстрелив? – Знаю. Я його вже перев’язав.
Опанас пізно повертається з риболовлі і, звісно, не тверезий. Ступає обережно, щоб не розбудити Марійку. Темно хоч в око стрель. Раптом наступає на кота. Кіт верещить. Опанас розгубився, а потім схопив котяру і радісно закричав:
– Капосна тварюка! Де ти вештаєшся?! Я ж тебе від ранку по всіх усюдах шукаю!
Чоловік продає мисливського пса.
– А як він на полюванні? – запитує покупець.
– Прекрасно! Я ж його не вперше продаю.
П’яний Опанас сидить на березі річки з вудкою. Під’їжджає джип, з нього виходять троє крутих мисливців, один запитує:
– Братан, де брід?
– Прямо, ось тутечки… – махає рукою Опанас, похитуючись.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
