Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » В Багдаді все спокійно 📚 - Українською

Читати книгу - "В Багдаді все спокійно"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В Багдаді все спокійно" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 103
Перейти на сторінку:
Дуже оперативно! Ми з Полковником ще тільки по другому стакану… чаю… налили - а вже дзвонять! Та й чекісти своєму начальству теж, либонь, розписали нас під хохлому. Тому, товаришу підполковник, доповідайте обстановку.

- Зараз. От тільки медексперт закінчить.

Генерал зірвався на крик:

- Коли він закінчить?! І взагалі, що він там робить? Покійнику клістир ставить?

З кущів почулася незворушна відповідь:

- Аж ніяк! З власної дупи колючки витягаю. У темряві на шипшину сів. Як комусь горить, то може допомогти. Штани я вже зняв, а ліхтарика й пінцет дам.

Делікатність ніколи не була характерною рисою наших експертів. Тому начальство навіть не огризнулось, а тільки поцікавилося:

- Ви там, коло самого трупа… то присвітіть не собі на дупу, а йому на фізію. Він часом на іноземця не схожий?

- Заспокойтеся, наш він, нашенький! З такою мордякою далі станції Чоп не випускають. І одягнений не в імпортне, і сорочка десь тиждень не прана.

- Ну хоч це слава Богу! - зрадів Генерал. - Нормальне вбивство. Наше. Радянське. Сподіваюсь - без політики. Так і передам по команді. А раз без політики - то нема чого гнати коней. Іване Борисовичу, розпорядіться щодо охорони, труп спровадьте до моргу… і можете поки що перепочити. Вранці все тут перешукаєте. Та й нам з Полковником пора на бокову. Засиділися ми… е-е-е… за квартальним звітом. Відпочивайте.

- Спасибі за турботу, - сказав Старий. - одне мале-е-еньке за питаннячко: хто справу вестиме?

- Доречно, доречно. На район не скинеш. Ці печерські - народ вередливий. Зв’язками прикриються, відгавкаються. Доведеться нам. Конкретно… Сирота сьогодні вже добре відпочив, потанцював, напився кави. Отож - до праці. Запитання є?

Як не дивно, але мій грайливий настрій після дипломатично-чекістських гоцалок ще не вивітрився. Тому я ляпнув:

- Запитання є. Що з порожніми пляшками робити? Зняти пальчики - чи ну їх нах?…

У порушення субординації першим прореагував Полковник:

- Пальчики зніми. І запротоколюй. Молодець, що додумався. Потім пляшки здай і купи два метри мотузки і шмат господарчого мила. Краще 72-процентного. Дешевше, але милиться краще. І як тільки конторські на нас знову визвіряться, ми їм усе це в комплектику й піднесемо. З низьким уклоном і паузою за Станіславським.

Ми здивовано глянули на нашого Полковника, мовляв, звідки така обізнаність? Але розвивати тему не став навіть Генерал. Напевне, йому й справді хотілося спати.


Від автора: необхідні уточнення. До Києва приїздив П’єр Трюдо, багаторічний (з 1968 по 1984 р.) прем’єр-міністр Канади. Загалом високих гостей з капіталістичного світу до Києва намагалися не привозити. Але тут був особливий випадок. На батьківщині Трюдо українці були третьою за чисельністю етнічною групою. До того ж цей прем’єр проводив досить таки самостійну зовнішню політику і не раз втирав носа американцям - на радість і задоволення Москві.

В усіх енциклопедіях і вікіпедіях одностайно стверджується, що саме П’єр Еліот Трюдо був найвидатнішим канадцем якщо не за всю історію цієї країни, то за все ХХ століття напевне.

До речі, так вважають і самі жителі країни «Кленового листа».

Щодо результатів описуваного Сиротою візиту: невдовзі після відвідин Києва канадський прем’єр розвівся з молодшою від нього на 35 років Маргарет Синклер, любителькою джинсів і нічних танців на шкоду вихованню трьох власних дітей. Окрім того жменьці старанно відібраних громадян Радянської України чи не вперше дозволили відвідати своїх родичів у Канаді. Сторони обмінялися також «делегаціями громадськості», значну частину яких складали офіцери спецслужб. У журналі «Перець» опублікували гумореску про те, як канадський родич привіз на гостинець «півкіла сахарину», бо вважав, що у нас тут і досі голод.


4.

Олекса Сирота:


Начальство поїхало, а труповозка нарешті об’явилася. І тільки після цього з кущів видряпався медексперт. Коли він підійшов до нас впритул, Старий констатував:

- Та-а-ак, здається, з усіх ще присутніх і вже відсутніх цього вечора не пили двоє: я і отой стовп, котрий з ліхтарем. Слухай, медицина, ти вже всі колючки з дупи повитягав? Чи може, в цьому парку, крім шипшини, ще й кактуси ростуть? Щось довго вовтузився.

- Ображаєте, Іване Борисовичу. Я не пив. У мене розболівся зуб і я полоскав його спиртом.

- Солоною водичкою треба полоскати. Тоді ніхто не буде чіплятися. Доповідай.

- Рана одна. Перерізане горло. Чимось дуже гострющим, з широким лезом. Це не фінка і ясно, що не складаний ножик. Різали ззаду, одним махом - зліва направо. Вбивця - людина фізично сильно і щонайменше одного зросту з убитим.

- А щось інше є? Ну там - синяки,

1 ... 8 9 10 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В Багдаді все спокійно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В Багдаді все спокійно"