Читати книгу - "Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес"

348. Суд не вважає, що стаття 2 покладає на слідчі органи обов’язок задовольняти кожне клопотання про виконання якоїсь конкретної слідчої дії, з яким звертається родич в ході розслідування.

349. Палата дійшла висновку, що заявникам було надано доступ до інформації, зібраної слідством, у межах, достатніх для забезпечення їхньої дієвої участі в провадженні, спрямованому на оскарження рішення не переслідувати офіцера Бронса в судовому порядку...

353. Стаття 2 аж ніяк не вимагає, щоб усі процесуальні дії, виконувані після відкриття слідства за фактом насильницької смерті (inquiry into a violent death), були публічними ... мірилом тут є наявність достатнього елемента публічного аналізу розслідувань чи їхніх результатів, який гарантував би підзвітність і на практиці, і в теорії, підтримував впевненість суспільства в тому, що органи влади дотримуються принципів верховенства права і запобігав появі зовнішніх ознак мовчазного потурання протиправним діям чи терпимості до них. У цьому зв’язку слід погодитися з тим, що глибина необхідного публічного аналізу може залежати від конкретного випадку.

«Дактарас проти Литви» (Daktaras v Lithuania), 42095/98,10 жовтня 2000 р.

44. ... в цій справі оскаржену заяву прокурор зробив не в якомусь контексті, незалежному від кримінального провадження як такого — наприклад, на прес-конференції, а у вигляді вмотивованого рішення, винесеного на попередньому етапі цього провадження, щоб відхилити клопотання заявника про припинення судового переслідування.

Суд також бере до уваги те, що, заявляючи в своєму рішенні про «доведену» вину заявника наявними в матеріалах справи доказами, прокурор вжив той самий термін, який вжив заявник у своєму клопотанні про припинення провадження, стверджуючи, що його вина наявними у справі доказами «не доведена». Хоча вибір слова «доведений» невдалий, Суд вважає, що, беручи до уваги контекст, у якому вжито це слово, як заявник, так і прокурор мали на увазі не питання доведення вини заявника доказами — що явно не є питанням, яке має розв’язувати прокурор, — а питання наявності в матеріалах справи достатніх доказів вини заявника, які б давали підстави для передання справи на розгляд суду.

45. Зважаючи на ці обставини, Суд дійшов висновку, що формулювання, вжиті прокурором у його рішенні від 1 жовтня 1996 року, не становлять порушення презумпції невинуватості.

«Прібке проти Італії» (Priebke v Italy) (ухв.), 48799/99, 5 квітня 2001 р.

1. ... Заявник, зокрема, робить наголос на таких обставинах, що, на його особисте переконання, свідчать про характер судового процесу, учасником якого він був:

- що під час судового засідання 10 травня 1996 року представник прокуратури пан І. публічно заявив про свою прихильність до руху опору, водночас демонструючи цілковиту зневагу стосовно тих, хто воював на протилежному боці...;

- b)... Суд передовсім нагадує, що гарантії незалежності та неупередженості, які містяться в статті 6 Конвенції, стосуються тільки судових органів, що вповноважені ухвалювати вироки про засудження в кримінальному порядку і не стосуються ... представника прокуратури, який, зокрема, є однією із сторін змагальної судової процедури. У всякому випадку, Суд вважає, що заяви пана І. обмежувалися посиланнями на достоїнства руху опору порівняно з націонал-соціалізмом...

«Краксі проти Італії» (Craxi v Italy), 34896/97, 5 грудня 2002 р.

105. Щодо тверджень заявника, відповідно до яких прокуратура систематично і добровільно повідомляла засобам масової інформації про конфіденційні документи, Суд нагадує про те, що заявник не вжив жодних практичних заходів, завдяки яким можна було б провести розслідування відповідальності представників прокуратури або зробити припущення, що останні вийшли за межі своїх повноважень з тим, щоб завдати шкоди публічному іміджу заявника чи Соціалістичної партії Італії.

«Каракаш і Єшілимак проти Туреччини» (Karakaς and Yeςiltmak v Turkey), 43925/98, 28 червня 2005 р.

50. Свобода висловлення поглядів, що її гарантує стаття 10 Конвенції, передбачає свободу отримувати та передавати інформацію. Тому частина 2 статті 6 не може перешкодити органам влади інформувати загал про ще не завершені кримінальні розслідування, вимагаючи, однак, щоб вони це робили з усією тією обачністю й обережністю, якої потребує дотримання презумпції невинуватості...

52. Суд зауважує, що в цій справі поліція організувала пресконференцію з приводу, не пов’язаного з кримінальним провадженням, на якій журналістам надали інформацію про арештованих й дозволили фотографувати.

53. ... Хоча й справді після прес-конференції два часописи оприлюднили імена й фото двох заявників та повідомили, що поліція арештувала їх як членів «Дев-Соль» під час підготування до проведення демонстрації, Суд не вважає установленим той факт, що поліція стверджувала про те, що заявники винуваті в учиненні правопорушень, за які їх було заарештовано, чи що на цій прес-конференції вона якось інакше дала попередню оцінку фактам, перш ніж це зробив компетентний судовий орган.

54. З урахуванням викладеного вище Суд вважає, що право заявників на презумпцію їхньої невинуватості в цій справі порушене не було.

«Й. Б. і інші проти Туреччини» (Y B and Others v Turkey), 48173/99 і 48319/99, 28 жовтня 2004 р.

49. Відтак, в підготовленому поліцією та поширеному засобами масової інформації прес-релізі заявників було зображено без жодних двомовностей чи застережень як «членів незаконної організації»,