Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Фосфорна квітка 📚 - Українською

Читати книгу - "Фосфорна квітка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фосфорна квітка" автора Еберхард Паніц. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 39
Перейти на сторінку:
голосі.

А чому б і не посидіти десь з Рітою, замість никати вдома в чотирьох стінах? Принаймні, на певний час буде далі від Вундервальдових картин разом з отими фосфорними квітами.

Ріта гукнула швейцарові у формі, обшитій золотими галунами:

— Привіт!

Це був бар «Дзвіночок», на розі вулиці, підвальчик, у якому майже ніколи не було вільного місця, зате на кожному столі стояв телефон.

— Він ніби розрахований на веселих удовичок та вдівців, — сказав Едвардс, не наважуючись кудись сісти. — І не вельми забезпечених комівояжерів!

— Не скажи, — відповіла вона. — Ці чоловіки мають гроші, а дами знають, чого хочуть. Не кожна така дешева, як я.

Він поклався на долю, пішов слідом за Рітою і почув з усіх боків дзвіночки. Столи й стільці були залізні, майже як у конторі.

— Не чути лише клацання друкарських машинок, — промовив він і, наморщивши лоба, розглянувся, тим часом Ріту якийсь молодик уже запросив до танцю. В метушні дансингу Едвардс утратив її з поля зору, однак сміх Ріти долинав до нього так само безтурботний і трохи задзвінкий. Музика діяла йому на нерви, дратувало все: гамір, схвальні вигуки, сама молодь з її дикими танцями.

Він зрадів, коли Ріта повернулася до столу. Її партнер поспіхом зник, навіть не глянувши на Едвардса.

— Цокнемося, — сказала вона різко, — за що хочеш! Мені тепер усе байдуже!

— Вип'ємо за наші прекрасні мрії, за Іск'ю! — відповів він, намагаючись не показати свого гнітючого настрою. — Колись і справді доведеться усе залишити й поїхати.

— Полетіти! — виправила вона його й засміялася. — То fly[11], пане вчителю! В цей час задзвонив телефон. Едвардс аж здригнувся:

— Не звертай уваги, це не нам!

Але їй захотілося, щоб він узяв трубку.

— Не будь занудою, — благала вона, тицяючи йому в руку трубку.

— Дід Мороз слухає! — гукнув Едвардс, бо нічого ліпшого йому не спало на думку. Відповів чоловічий голос, слова в гаморі ледве можна було зрозуміти. Едвардс простяг Ріті трубку й шепнув їй:

— Можливо, це твій boy[12]!

— Запитай, чого він хоче!

— Говоріть, будь ласка! — Едвардс міцно притис вухо до телефонної трубки й тепер дуже добре все почув. З трубки хтось крикнув: — «Ви — газовик, а не Дід Мороз!»

— А що вам треба? — запитав Едвардс.

Голос ніби віддалився, цілу хвилину було лише захрипле гарчання, а тоді пролунали слова:

— Западись ти, газовику, разом зі своєю лавандовою квіткою!

Едвардс потримав у руці трубку секунду-другу й поклав її. Йому здавалося, що наостанок він ще почув хекання, сміх, тріск і шум.

— Щось неприємне? — запитала Ріта.

— Ні, нічого серйозного, — відповів Едвардс, — дурний жарт.

Коли вони їхали до неї додому, він їй усе переповів. Граючись золотим ланцюжком, вона біля свого будинку сказала:

— Сьогодні ти перебудеш ніч тут, я тебе не відпущу нікуди.

Він кивнув, у нього від страху в п'ятах похололо. Здавалося, з темряви йому погрожують.

— Можливо, у тебе є віскі? — запитав Едвардс і поспіхом пішов слідом за нею, спіткнувшись кілька разів на сходах.


9

Едвардс ходив Рітиною кімнатою й, тримаючи в руці келишок, час від часу випивав. Ріта сиділа у кріслі й марила Іск'єю. А що ж вона могла ще робити? Можливо, Ріта й справді думала, що він причетний до тієї справи у Вундервальдовому будинку. Якби він утік на острів Іск'ю, це б засвідчило чистоту його сумління, найвищу байдужість. Там він міг сховатися від усяких переслідувань і неприємностей, наприклад, від зустрічі з Маргрет.

— Сідай, ти мене нервуєш, — сказала Ріта. Вона не знала, що ще можна розповісти про Іск'ю, бо ніколи там не була. Просто начиталася про той острів, а читала останнім часом багато. Якось дивно, але вона навчилася трохи італійської.

— У крайньому разі, зможемо перебитися, якщо витратимо всі гроші, — мовила Ріта. — Ти даватимеш багатим італійцям уроки англійської, а я — німецької.

Едвардсові запаморочилося в голові, хитаючись, він підійшов до Ріти. Надто багато випито віскі, а перед тим ще й мартіні у Валентінера, коньяку в кафе. Ноги більше не слухалися, він раптом сів біля неї, й Ріта мовчки глянула на нього. Спочатку зірвала йому з шиї краватку, тоді разом зі своєю сукнею кинула в куток його піджак.

— На Іск'ї було б не так-то й кепсько, — сказав він, коли вона затягла його в постіль. — Тут холодно. Ти не відчуваєш?

— Уяви собі, що ми на Іск'ї, уяви собі щось, — шептала вона йому, коли він, міцно заплющивши очі, байдуже лежав біля неї й навіть не відповідав на поцілунки. Вона обняла його обома руками, притислася колінами до його колін, але почала теж мерзнути й розчаровано спитала: — Невже ти й справді не можеш собі нічого уявити? Невже у тебе немає фантазії? Чи я тобі не подобаюсь?

Вона підвелася поряд у постелі, обхопила руками свої груди й зашептала до нього:

— Та глянь же на мене! Не думай, будь ласка, більше ні про що. Йди до мене!

Він похитав головою і відвернувся, на часточку секунди йому видалось, ніби він чує голос Маргрет, бачить її обличчя в мерехтінні фосфорних іскор, майже як на тій Вундервальдовій картині.

— Я п'яний, — сказав він і сахався від найменшого шуму й будь-якого зблиску світла, що проникав з вікна. — Я краще піду додому.

Ріта знову міцно пригорнулася до нього.

— Може, загасити світло й опустити штори? — запитала вона. — Скажи, що мені ще зробити? Як ти хочеш? Я зроблю все що забажаєш.

Едвардс лежав нерухомо, й Ріта відштовхнула його від себе. Десь у квартирі задзвонило, і

1 ... 8 9 10 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фосфорна квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фосфорна квітка"