Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Няня для олігарха, Роза Фаєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Няня для олігарха" автора Роза Фаєр. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 75
Перейти на сторінку:
Глава 5 .

Не дуже люблю довго відмокати у ванній,але сьогодні це мені потрібно. Перш за все, щоб зняти втому після, дійсно тяжкого дня. А по-друге місце, щоб подумати, розібратися з тим хаосом,що потроху утворився в моїй голові. Тягнуся, щоб зробити ковток червоного вина. Дивно, але я ніколи не думала, що буду пити на самоті. Одним словом, докотилася. Просто, цей чоловік вкотре перевернув світ з ніг до голови. Згадую нашу розмову до найменших дрібниць...

-В мене до вас пропозиція від якої ви не зможете відмовитися.

-Ви впевнені в цьому,-скептично запитую,але його погляд змушує мене заспокоїти свій потік словесних уколів,-Раз так,то пропоную зайти і обговорити її в більш зручнішій обстановці.

Він погоджується і ми заходимо усередину квартири. Там я нарешті позбавляюся від каблуків. Вираз мого блаженства не ховається від Сергія, тому що він спокійно константує:

-Ніколи не розумів чому жінки носять незручне взуття, лише тому, що так,на їх думку,вони виглядають призентабельніше.

Я чомусь гірко усміхаюся від його слів.

-Щоб це зрозуміти, потрібно народитися жінкою,-прямую до кухні,де автоматично вмикаю чайник,-Кава чи чай.

-Кава,-хиикаю,бо могла б і не запитувати. Чую ззаді шурхіт стільця, отже сів. Швидко насипаю в його чашку каву,а собі роблю чай. Далі заливаю все окропом і ставлю на стіл. Дістаю з заначки пачку з цукерками. Солодощі моя слабкість. Вважаю, що якщо вдома не має чогось солодкого,то і їсти нічого. Проте, все ж стараюся не зловживати, фігура від цього не буде в захваті.

-То,що ж ви такого хотіли мені запропонувати?-починаю розмову першою,бо по правді, його слова мене заінтригували. Правда спочатку я хотіла красномовно і пафосно його відшити, навіть не дізнавшись, що він пропонує. Проте, цікавість все ж взяла гору. І це я вам скажу,ще одна суто жіноча риса. Ах, може якби я народилася чоловіком,то й життя було б простіше. А що. Ніхто б не вважав мене старою дівою,а навпаки,чоловіком у самому розквіті сил. Ой,що це за гендерна несправедливість. Один словом, несправедливості в житті вистачає.

-Я думаю очевидним є те, що моїй доньці ви дуже сподобалися,-неквапливо почав він.

-І вона мені, також,але при чому тут це,-не розумію чому він так тягне.

-А при тому, що вчора я став свідком доволі неприємної ситуації,в результаті якої довелося звільнити няню Софії. І тепер,як ви розумієте, мені потрібно знайти їй заміну,-продовжує Сергій.

-І до чого тут я,-зовсім не розумію потік його думок. Я ж не підбираю кадри,а працюю анестезіологом. Одне до другого щось зовсім не в'яжеться.

-А ви повністю підходите на роль няні,-спокійно говорить він,а в мене щелепа падає на підлогу. Скажу, по правді,що в мене всередині одна емоція швидко почала змінювати іншу. Спочатку я хотіла його красномовно послати, потім запитати чи не з'їхав він з розуму,але все ж змогла заспокоїтися і спокійно подумати. Ні, звісно,я не збираюся погоджуватися на цю пропозицію. І хоча Софія чудова дитина і впевнена мені б з нею було весело. Але є завжди але. У мене вже є чудова робота і у цій професії я вже давно. Мене вже усі знають. І я усвідомлюю,що бути нянею у Софії довго не можна буде,бо з часом вона виросте. А я залишуся без нічого. Тому,прикинувши всі за і проти,я вже набираю повітря, щоб відповісти йому своє остаточне ні. Проте, він мене випереджає.

-Звичайно,я розумію, що вам варто обдумати все. Тому,я даю вам час на роздуми. Мій номер телефону у вас є, дзвоніть,коли надумаєте,але прошу поспішіть,бо ця пропозиція не вічна. І,коли ви погодитися,а я впевнений, що так і буде,то ми детальніше обговоримо все,- як ні в чому не бувало говорить він і роблячи ковток кави встає,починаючи рухатися до виходу. Він навіть не коментує мої підняті брови догори,як реакцію на його самовпевненість. Тому,я, також,залишаю цю справу і останнє слово за ним. Ми чесно прощаємося.

От така була наша розмова. Ще раз обдумую все, роблячи ще один ковток вина. Ні, погодитися на це, означає повністю змінити стиль життя. А це вже пізно у моєму віці. Уявляю себе в ролі няні, струшую головою від цього образу. Ні, вирішено,я відмовлюся. Тим паче,ми ледве один одного переварюємо. А може це взагалі підступ з його боку. Хоча він на вигляд занадто зайнятий, щоб займатися такими справами. Що ж, варто вже іти спати,бо день завтра буде не легший,ніж був сьогодні.

Тільки голова притуляється до подушки,як тишу кімнати розриває звук повідомлення. Я з останніх сил тягнуся до телефону. Але за мить сон знімає, наче рукою. Бо це повідомлення від Тараса. Оооооооо. Аааааааа. Він запрошує мене на побачення завтра після роботи. Не може бути, цього просто не може бути. Але що ж мені одягнути??

Короче,ви, зрозуміли, що на роботу я вийшла не виспана,але дуже щаслива. Ще можна сказати, що дуже красива,але сама себе хвалити не буду. Краще коротко розповім про свій образ. І так,своє чорне волосся я добряче випрямила.На обліччі зробила легкий макіяж, але дозволила собі нанести червону помаду. Я знову одягла каблуки і на цей раз чорне плаття без вирізу,з довгими рукавами,але воно було доволі коротке. Також,я одягла чорний мереживний комплект білизни і панчохи,як же ж без них.Звичайно,я не розраховую на секс,та ще й на першому побаченні. Проте,так я буду почувати себе впевненою на всі сто відсотків.

Нарешті,я дочекалася виклику в перинатальний центр. Склалося враження, що сьогодні ніхто не хотів спеціально народжуватися. А мені так хотілося побачити Тараса, розпитати про місце куди він мене поведе. Проте, вже в машині мене чекало велике розчарування. Тому що,на водійському сидінні сидів зовсім не Тарас. Я чемно привіталася з Віталієм Богдановичем, але не запитувала у нього,де подівся його потомок. Мені було якось ніяково і я так і не наважилася,хоча мені страшенно хотілося. Які ж все таки ці рамки пристойності, жорстокі...

Одним словом, день тягнувся нестерпно довго. Зателефонувати до нього я боялася. Просто, боялася почути на тому кінці сміх. Типу,ти стара думала, що на тебе ще хтось поведеться. Знову, слова Сергія,нагадали про себе. Не судіть мене суворо. Але тільки,коли тобі вісімнадцять, здається, що можна підкорити увесь світ. З віком ця впевненість потроху розсіюється,бо ти починаєш усвідомлювати суть життя і,що в ньому має цінність і владу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 8 9 10 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Няня для олігарха, Роза Фаєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Няня для олігарха, Роза Фаєр"