Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Фантомна довіра, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Фантомна довіра, Лана Вернік"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фантомна довіра" автора Лана Вернік. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер / 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 240
Перейти на сторінку:

Вже коли дівчата були в 11-му класі, Тоня зустріла стару Корнієнчиху біля магазину. Жінка поцікавилася, як в Ільченків справи, — Тоня сказала, що “потихеньку”. І почула від старої, що Лариса мусить піти до церкви і висповідатись у гріхах, бо нещастя в її родині відбуваються через зв’язок дівчини з Відьмаком.

— Який зв’язок? — здивувалася Тоня. Вона знала, що подруга не бачила Степана вже багато років, відколи той закінчив школу, і не розуміла, про що говорить стара.

— Як це “який”? Він її з води витяг? Штучне дихання робив? Виходить, вона з ним цілувалася…

— Що?!

— Не роби такі очі, він же її торкався всюди. І руками, і губами. Ото через це і нещастя у родині, бо він її занапастив, — кивала Корнієнчиха з поважним видом. — Колись люди таких, як він, і близько до себе не підпускали, а ми ж тепер такі всі добрі й гуманні, пригріли змія в селищі…

— Бабо Ганно, я не знаю, що ви там вживаєте, але штирить вас добре! — сказала Тоня і чимдуж помчала від божевільної бабці, котра щось кричала їй услід. Звідки у людей взагалі виникають такі ідеї? Як можна порівнювати реанімацію з поцілунками? Степан повернув Лорі життя — та була йому вдячна за порятунок, хоч це життя останнім часом і не дуже щасливе…

Розповідаючи про цю зустріч, Тоня сміялась і хапалася за голову.

— На вигляд наче нормальні люди, а в голові — одне лайно... А ще ж до церкви людина ходить. Жестяк...

 

Без медалі, Лора мусила складати вступні іспити, а не проходити співбесіду. Першим іспитом була фізика. Дівчина дуже нервувала, і Тоня з Ірою визвалися поїхати з нею. Всю дорогу подруги дрімали в електричці, доки Лора намагалася повторювати формули, нервово заламуючи пальці. Так, дівчата знали, що доведеться кілька годин посидіти під універом, тому взяли з собою пару жіночих романів, щоб зайняти себе читанням. Але ж після іспиту можна буде прогулятися містом… Так і зроблять.

Отримавши завдання, Лариса полегшено видихнула:

1. Рівномірне прискорення.

2. Електрорушійна сила, закон Ома для повного кола.

3. Задача на закон Архімеда.

Написала все на чернетці. Переписати у чистовик не вистачило трохи часу, тому здала все разом. За цей іспит Лора отримала “чотири” бали з п’яти можливих.

На наступний іспит вона поїхала вже сама. Це був іспит з української мови і літератури. Твір. Давалося кілька тем на вибір, і Лора обрала “Лісову пісню”. Написаний твір їй дуже сподобався. Була впевнена, що його зарахують. Щонайменше “три” вона отримає точно, і цього буде цілком достатньо, щоб отримати допуск до наступного іспиту. А біологію вона вже точно напише…

Приїхавши за результатом, не побачила себе у списках… “Тему не розкрито” було написано під її роботою, у котрій не було жодного виправлення.

З важким серцем Лора забрала свої документи. Їй запропонували контракт, але таких грошей родина не мала, тому похитала головою і пішла…

Сльози текли рікою з її очей. Вона витирала їх рукавами светра. В електричці до неї підсів якийсь літній чоловік і почав розпитувати, що трапилося… Дізнавшись, почав заспокоювати, а потім став торкатися то її плеча, то щоки, дивно посміхаючись і запрошуючи до себе в гості. Ці дотики були неприємні і напружували Ларису. Вона рішуче підвелася й пішла до тамбура, нібито на вихід. Вийшовши на зупинці з вагона на перон, вона відразу ж перейшла в сусідній вагон. Там сиділи знайомі жіночки з маминої роботи, і вона підсіла до них. Чоловік знайшов її в цьому вагоні, та підійти не наважився. Сидів всю дорогу мовчки та витріщався.

 

— Якийсь збоченець! — обурювалася Тоня, коли Лора розповіла їй про чоловіка. — Слід було з тобою поїхати…

— Від нього я втекла, а от що робити з навчанням?.. Мама засмутиться… Хоч би не запила, — зітхнула Лариса. — Потрібно шукати роботу...

— Дивно якось. Ти краще за інших писала твори в школі. А можна якось оскаржити результат?

— Не знаю… Видно, не найкраще я твори писала… не навчилася так, як слід...

— Я запитаю у дядька Максима, може, він щось порадить…

— Це хто? — підняла на Тоню погляд Лариса.

— Це… Ну, це один мамин знайомий. Ветеринар.

— Мамин знайомий? — усміхнулася, уточнюючи, подруга.

 

Тонина мама в грудні стала вдовою. Її чоловіка, Тониного батька, вбило струмом. Електрочайник. Мама багато разів казала, що чайник “пробиває” і його потрібно або поремонтувати, або викинути і купити нового, але… все не було то часу, то коштів, а тепер нема й чоловіка… Тому згадка “дядька Максима” наштовхнула Лору на уточнення: лише знайомий чи таки щось більше.

— Для мами просто знайомий, але він такий класний, — замріяно сказала Тоня.

— Класний… — повторила Лора, спостерігаючи за подругою. — Я його знаю?

— Його сестра працює разом з мамою. Він переїхав до нашого селища три роки тому з Черкас, живе біля Юльки…

— І чим же він такий класний?

— Чим?.. — так само замріяно говорила Тоня. — Всім…

— О, подруго, та ти закохалася, — усміхнулася Лариса.

1 ... 8 9 10 ... 240
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантомна довіра, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фантомна довіра, Лана Вернік"