Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

— Ой, не треба, так жорстоко! — заступаюся за хлопця. — Пожалій його хоч трохи. Він явно в тебе закоханий і здався мені досить милим. Хоча згідна, до героя-рятівника недотягує і його ідея була дурною. Ну, може трохи кумедною. А Кирило ... Він же його в порошок зітре, якщо ти йому пожалієшся. Не сердься, але твій брат надто сильно тебе опікає. 

— Так і є, — згоджується зі мною Поліна. — Думаю, він сам не розуміє, що його гіпертурбота мені заважає. Ми говорили про це, та Кір не сприймає мої слова серйозно. А в тебе є брати чи сестри? 

— Ні, не має. Взагалі нікого з рідних не має, — ділюся з Поліною. — Мій тато помер, коли мені було 10 років, а мама залишила нас, коли я була ще зовсім малою, тому я майже її не пам'ятаю. Виховувала мене бабуся, але вона померла минулого року, тож я лишилася сама. 

— Це так сумно, — співчутливо дивиться на мене Поліна. — Але знай, тепер в тебе є я. І якщо тобі коли-небудудь, що-небудь буде потрібно, ти лише скажи, і я допоможу. Ти можеш на мене покластися.

— Дякую за підтримку. Хоч я розповідаючи тобі про себе і не мала на меті викликати жалість. У мене була найкраща бабуся в світі і найкраще дитинство, яке тільке може бути. Ми жили лише в двох, але я ніколи не відчувала з цього приводу дискомфорту чи нестачі уваги. Мене завжди оточувала любов та підтримка. І саме бабуся надихнула мене на те, щоб стати дизайнером одягу. Вона в мене сама була дизайнеркою театральних костюмів, тож я з малечку бачила багато цікавих речей, тканин та одягу. Ми жили не багато, але я відчувала себе ніби в казці про принцесу, яка мала безліч різних суконь, туфельок та капелюшків. В підлітковому віці мені самій захотілося спробувати себе в ролі дизайнера. Я спробувала намалювати ескіз міні-сукні на один рукав і пошити її. З допомогою бабусі у мене вийшла чудова та ефектна модель. На шкільних танцях дівчата мене нахвалювали, а однокласник, який проводжав мене до дому вперше поцілував. Не знаю чи це через сукню, але все ж на мене це вплинуло сильно. Гадаю, що від тоді я й почала себе відчувати дизайнеркою одягу, а ще почалися мої зрілі і тривалі стосунки з модою. У своїх роботах я не женуся за трендами, бо це швидкоплинні явища. Мені подобається створювати комфортний і досить простий одяг, в якому б кожен почувався на своєму місці і в своєму тілі. 

Поліна легенько потягується і позіхає.

— Вибач, я напевне тебе вже втомила своїми розповідями. Але нічого не можу з собою зробити, якщо мова заходить про моду. Наступного разу зупиняй мене, бо будеш слухати і слухати як я люблю моду, який одяг шию, яка різниця між мас-маркетом та подіумними моделями одягу і ще безліч подібних тем.

—  Зовсім не втомила, — заперечує Поліна. — Мені, навпаки, дуже приємно тебе слухати і я рада, що ти поділилася зі мною чимось особистим і справді важливим для тебе. Я в моді не сильно розбираюся, тому мені буде навіть корисно тебе послухати. 

— Тоді ти сама напросилася, — продовжую. — Коли я тебе побачила, то, звернула увагу на твій одяг. Не дивуйся, бо я так роблю завжди, коли знайомлюся з новими людьми. Це моя професійна звичка. Так-от твій сьогоднішній лук був доволі хороший — простий та сучасний, з натяком на офіційно-діловий стиль. Доречі, я також люблю овер-сайз речі, але чесно,  якби я тебе одягала, то обрала б для тебе щось більш відкрите, жіночне та силуетне для такої теплої погоди. У тебе такий легкий характер з нотками романтизму і тендітна красива фігура. Спробуй одягнути сукню з квітковим принтом і ти одразу відчуєш себе по-іншому.

— Лео, ось ти і попалася! — усміхається задоволено Поліна. —  Наступного разу підеш зі мною на шопінг. Знала б ти як я його ненавиджу. Стилісти, яких мені рекомендували подруги просто жахливі. Вони одразу хочуть зробити з мене не мене і накупити побільше дорогих шмоток. Я щоразу після шопінгу з ними почуваюся використаною і втомленою.

— А я люблю шопінг, хоч і не часто купую собі речі, — зізнаюся. — Залюбки підберу для тебе речі. Для мене це буде хорошою практикою в ролі стиліста. Одразу попереджаю, що луки, які я тобі підберу ми відфоткаємо для мого портфоліо в інстаграмі.

— Без проблем! — згоджується Поліна і ми як за командою закриваємо очі і засинаємо.