Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська 📚 - Українською

Читати книгу - "Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кращий друг мого чоловіка" автора Тая Смоленська. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90 91 ... 101
Перейти на сторінку:
Глава 37

Я розглядаю вітрину з тортами в супермаркеті, ніяк не визначусь із вибором. Хочеться і наполеон, і бананово-йогуртовий. У роті збираються слинки.

Нарешті визначившись, тягну руку до коробки, розвертаюсь, щоб знайти у величезному супермаркеті Макса з Іллюшкою, і врізаюся в чоловічі груди.

— Ой, вибачте, — підіймаю погляд на чоловіка, й усмішка відразу сповзає з мого обличчя.

Очі розширюються від подиву. Ця зустріч занадто несподівана й небажана.

— Ну привіт, Оль, — вимовляє мій колишній чоловік, уважно розглядаючи мене з ніг до голови. — Давно не бачилися.

Який взагалі шанс зустріти у величезному мегаполісі серед стількох людей саме колишнього чоловіка? Майже нульовий. Але він випав мені.

— Іване? Несподівано, — намагаюся приховати свою знервованість. — Мені час, — єдине, що можу видавити із себе, хочу обійти його, щоб втекти, але він хапає мене за руку й тягне на себе, не даючи зробити жодного кроку. — А ти погарнішала, Оль. Сумувала за мною?

На його обличчі розтягується самовдоволена усмішка, дивиться на мене оцінювальним поглядом. Його пальці боляче впиваються в ніжну шкіру на моєму за’пясті, швидше за все, залишаться сліди.

— З чого б мені за тобою сумувати, Іване? — пирхаю, відійшовши від першого шоку. — Відпусти, — вимагаю. — Я не одна тут.

— Не одна? — питає глузливо, крутить головою на всі боки. — А мені здається, що одна. Облиш, не треба вигадувати історії для мене про те, що в тебе все чудово і що мужика знайшла кращого за мене. Я ж тебе знаю, Олю. Ти нікуди не любиш ходити, біля плити весь вільний час проводиш. Так ні з ким і не познайомилася, так?

— Погано, значить, знаєш мене.

Нарешті позбуваюся його захвату, масажую руку.

— Судячи з того, що на твоєму безіменному пальці немає обручки, у тебе справи на особистому фронті йдуть ще гірше, ніж у мене. Як там твоя ця… як її? Голубєва? Воронцова? А, — клацаю пальцями, — Воронова.

— Ревнуєш чи що, Оль? Усе ще не забула мене? — по-своєму розуміє мої слова Іван.

— Ти занадто високої думки про себе, Іване. Але, знаєш, я мушу тобі все ж подякувати. Якби не твої зради, моє життя поряд із тобою зараз було б нестерпним. А зараз я щаслива. Дуже. І в цьому є частка твоєї заслуги.

Усміхаюся, уважно колишнього чоловіка роздивляюся і не розумію, що в ньому колись знайшла. Серденько зараз не тьохкає. Жодних почуттів не залишилося. А колись так сильно його кохала, що життя свого без нього не уявляла. Страждала, сльози по ньому лила. Як же добре, що все минуло.

— Іване, — чую голос за спиною, обертаюся, злякано на Максима дивлюся.

Чесно кажучи, мені дуже хотілося б похвалитися перед колишнім чоловіком, що без нього не пропала. Що дитину народила, що чоловік у мене хороший і дбайливий, але оскільки цей самий чоловік — його колишній найкращий друг і колега, навіть заїкнутися в його присутності про таке не змогла б.

А ось Макс, схоже, вирішив нічого не приховувати.

— Макс? Яка несподіванка. Прикинь, з Олькою зіткнулися тут, а тепер і ти. Прям як за старих добрих часів. А це що? — киває на коляску зі сплячим Іллею. — Твій чи що? Чому нічого не чув про те, що ти батьком став?

— Мій, — спокійно підтверджує Самойлов. Потім мене за талію обіймає й до себе притягує. — Пам’ятається, обіцяв, що якщо в мене син колись народиться, то тебе хрещеним батьком покличу. Але в ситуації, що склалася, сам розумієш, це трохи недоречно.

Максим цілує мене в скроню, тим самим заявляючи свої права на мене. Я вся напружена, не знаю, як поводитися і що робити, тому просто мовчу, спостерігаючи за обміном нищівними поглядами чоловіків.

— Я не зрозумів, ви двоє разом чи що? — обличчя Івана викривляє гримаса гніву. Наче це я пішла від нього, зрадивши з його найкращим другом.

— Ти все правильно зрозумів, Іване. Ти втратив чудову жінку, а я її знайшов. Не будемо затримувати тебе, нам уже теж час, — він підштовхує мене вперед, сам штовхає коляску. Ми проходимо повз мого колишнього чоловіка і всередині я відчуваю тріумф.

Він і справді приголомшений таким станом справ.

— Дякую, — кажу тихо, коли відходимо від колишнього чоловіка на безпечну відстань.

— За що? — Макс повертає до мене голову.

— За те, що з Ванею допоміг.

— Хіба я не сказав правду? — спокійно питає він. Зовні жодної емоції не видно, але чомусь здається, що зсередини горить через цю зустріч. — Адже ти й справді моя жінка.

Його слова відгукуються усередині грудей приємним теплом.

Нашу розмову перериває Іллюшка. Він починає пхикати у візку, і я беру його на руки. Ми поспішаємо на касу. Поки Макс пробиває товари на касі самообслуговування, я розглядаю різні батончики та жуйки на стенді.

Хитаю на руках Іллюшку, роблю крок назад і з необережності наступаю комусь на ногу.

— Вибачте, — червонію, обертаюсь і… Це вже друга неприємна зустріч із минулим за сьогодні. Вони тут усім сімейством прийшли закупівлі робити чи що? — Валентино Володимирівно, — стримано вітаюся, киваючи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 89 90 91 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська"