Читати книгу - "Останній дон"

— Річ у тому, що той Де Лена навіть пальцем не поворухнув, щоб вийти із скрутного становища,— сказав Мерріон. — Звичайно, наша студія має якісь там юридичні підстави, щоб повернути фільм назад.

— Правильно,— підхопив Бенц. — Пішов він до біса. Подаємо в суд.

— Спробуємо налякати його судом,— уточнив Мерріон,— а відтак запропонуємо угоду. Ми повертаємо йому гроші плюс десять відсотків від фактичних витрат.

— Елі,— розсміявся Дієр,— Моллі Флендерс не дасть йому погодитись на ваші пропозиції.

— Переговори поведемо з Де Леною напряму,— сказав Мерріон. — Гадаю, що зможу його переконати. — Якусь мить він помовчав. — Я телефонував йому, як тільки про все довідався. Незабаром він буде тут. І, знаєте, у нього є деякі переваги. Те самогубство надто грає йому на руку. Я не думаю, щоб він надто переймався можливим скандалом через судовий процес.

Кросс Де Лена, сидячи в апартаментах на даху готелю «Ксанаду», читав газетне повідомлення про смерть Сканнета. Все виходило бездоганно. Чистий випадок самогубства, дві прощальні записки при покійному це підтверджували беззаперечно. Для кримінальних експертів жодної можливості запідозрити підробку: Боз Сканнет не залишив по собі надто багато написаного від руки, а Леонард Cocca був фахівцем високого класу. Наручники на Сканнетових руках і ногах спеціально добирали не затісні, і від них не залишилося жодних слідів. Лія Вацці свою справу знав.

Першим був телефонний дзвінок, якого Кросс сподівався. Джорджіо Клерікуціо викликав його в «родинний» особняк у Дестам. Кросс ще тішив себе марними сподіваннями, що Клерікуціо нічого не знатимуть про вчинене.

Другий дзвінок надійшов Кроссові від Елі Мерріона з проханням прибути в Лос-Анджелес без юриста. Кросс пообіцяв бути. Одначе перед тим, як покинути Лас-Веґас, він все ж зателефонував Моллі Флендерс і повідомив їй про розмову з Мерріоном. Вона аж знетямилася від люті.

— Слимаки смердючі! Я зустріну вас в аеропорту і поїдемо разом. Голові студії ніколи не кажіть навіть «доброго ранку», якщо з вами немає юриста.

Коли вони удвох з'явилися на студії «Лоддстоун» у кабінеті Мерріона, то зрозуміли, що не все гаразд. Четверо присутніх там дивилися так насуплено й грізно, наче збиралися їх скрутити.

— Я вирішив узяти з собою юриста,— звернувся Кросс до Мерріона. — Гадаю, ви не матимете нічого проти.

— Воля ваша,— не заперечував Мерріон. — Я тільки хотів застерегти вас від можливих ускладнень.

— Справа набуває справді цікавого повороту,— сердито і з кам'яним обличчям подала голос Моллі Флендерс. — Ви хочете, щоб вам повернули картину, але контракт непробивний.

— Маєте рацію,— погодився Мерріон. — Та ми все ж покладаємося на Кроссове розуміння порядності у грі. Він нічого не зробив для того, щоб ми вийшли зі скрутного становища, тоді як студія «Лоддстоун» вклала багато часу й значні кошти, творчий талант, без чого цей кінофільм взагалі б не з'явився на світ. Кросс отримає свої гроші назад. Ще йому дістануться десять відсотків від фактичних видатків нетто, і ми поблажливо, з розумінням будемо ставитися до визначення цих реальних видатків. Так що він нічим не ризикуватиме.

— На ризик він пішов, і це все вже позаду,— правила своєї Моллі. — Ваша пропозиція просто образлива.

— Тоді нам доведеться звернутися до суду,— сказав Мерріон. — Кроссе, я впевнений, що вам це так само не з руки, як і мені. — Він усміхнувся Кроссові. Це була лагідна усмішка, яка надала його горилоподібній фізіономії ангельського виразу.

— Елі, в суд ви подаєте по двадцять разів на рік,— як з ланцюга зірвалася Моллі,— свідчите під присягою і щоразу посилаєтесь на таку маячню, як оце тепер. — Вона обернулась до Кросса і додала: — Тут нам нічого робити.

Але Кросс знав, що тривалий судовий процес він дозволити собі не може. Дуже слушна Сканнетова смерть одразу ж після того, як Кросс купив кінофільм, привернула б до себе надто пильну увагу. Почнуть винишпорювати про нього все що можуть і не можуть, змалюють усе в такому світлі, що він стане надто помітною постаттю, а саме такого дон ніколи не схвалював. Жодного сумніву, що Мерріон усе це передбачив наперед.

— Ні, посидьмо ще,— вгомонив Кросс Моллі. Відтак він звернувся до Мерріона, Бенца, Скіппі Дієра і Мело Стюарта: — Якщо в мій готель приходить гравець, на власний ризик робить великі ставки і виграє, я повністю виплачую виграш. Я не відбуваюся обіцянками, що колись чесно з ним розрахуюся. А ви, панове, саме цим тут займаєтеся. Чому б вам не поглянути на справу з такого боку?

— Це виробництво, а не азартні ігри,— презирливо кинув Бенц.

Мело Стюарт заспокійливо пояснив Кроссові:

— За скромними підрахунками, на своїй інвестиції ви заробите десять мільйонів доларів. Безперечно, з нашого боку це порядно.

— Навіть ні до чого не приклавши рук,— уточнив Бенц.

Тільки Скіппі Дієр, здавалося, був на його боці.

— Кроссе, ви заслуговуєте на більше, але те, що вам пропонують, краще, ніж судова тяганина, ризик програти. Нехай цей кінофільм собі йде, а ми з вами візьмемося за інший уже поза студією. І я вам обіцяю, що ви будете на коні.

Кросс знав, наскільки важливо було не збитися на погрозливий тон.

— Мабуть, ви маєте рацію,— поступливо посміхнувшись, сказав Кросс. — У кінобізнесі я ні з ким не маю охоти псувати взаємин, а десять мільйонів прибутку — непоганий початок. Моллі, подбайте про папери. А тепер мені слід ще встигнути на літак, отже, даруйте, будь ласка. — Він вийшов з кабінету, Моллі слідом за ним.

— У суді ми зможемо виграти,— дорікнула вона вже наодинці.

— Суду я не хочу,— з притиском сказав Кросс. — Складіть угоду.

Моллі пильно подивилась на нього, а вже відтак сказала:

— Гаразд, але я візьму більше як десять відсотків.

Коли наступного дня Кросс з'явився в особняку в Дестамі, дон Доменіко Клерікуціо, його сини Джорджіо, Вінсент і Петі, а також онук Данте вже чекали на нього. Вони снідали в саду, на сніданок були різні холодні італійські шинки та сир, величезний дерев'яний таріль салату, довгі буханці хрусткого італійського хліба. Окремо для дона стояла тарілка натертого сиру. Поки всі їли, дон цілком буденно спитав:

— Кроччіфіксіо, ми чули, що ти взявся за кінобізнес? — він зробив паузу, щоб пригубити червоного вина. Відтак набрав повну ложку натертого