Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

Теплі бабині вересневі дні зігріли людські серця і сповнили їх надією, що літо продовжиться і триватиме, але привабливою оманою прийшли справжні, осінні дощі. За похмурим небом ховалося сонце, котре день у день гріло все менше і менше. Холодні дні опустошили вулиці. Де-не-де виднілась чиясь постать, опале листя придавало вулицям похмурості, все навкруги здавалося сірим, зануреним у роздуми. Але уже недільний ранок подарував такі очікувані у серцях людей теплі години бабиного літа. Нарешті сонце пробилось крізь хмари і линуло своїм ніжним промінням на землю, голублячи усе навкруги. Не проминуло увагою бабине літо і Калуш і його навколишні села і міста.

-У- у,- спросоння мугикає Марія, чіхаючи носа.

- Вставай,- пошепки говорить Світлана, ховаючи пір'ячко щоразу, як її сестра відкривала очі.

- Щось в мене ніс свербить, - каже Марійка, позіхаючи і витягуючись.

- Це я тобі носа витираю, - сміється Світлана.

- Чим це ти мене скобочиш? - почухавши ще раз носа, Марія піднялася.

- Пір'ям, - позіхаючи.

- В тебе видно роботи іншої нема?

- Нема. Вставай. Пироги вже давно зварені. Ми уже й наїлися. Татко навіть на город уже поїхав.

- Так швидко?!

- Уже по дванадцятій.

- Нічого собі! Я так довго сплю?

- Угу. Піднімайся, бо ми скоро всі пироги з'їмо і тобі не лишимо.

- А з чим вони?

- З бульби.

- Ей, не хочу. Я з капусти більше люблю.

- А колись не любила.

- Точно, - встаючи з ліжка. - Я колись більше з бульби любила.

- Це добре, що ти їх не любиш.

- Чого?

- Я більше в коледж візьму.

- Треба мамці сказати, щоб вона на другу неділю капустяники зварила.

- Ти вже встала чи ні? - запитує Ольга, заглядаючи в спальню. - Пироги уже холодні. Будеш тепер такі їсти.

- А я і так не хочу.

- Як це не хочеш? - злиться Ольга - Я мучилася, з самого ранку ліпила, а вона: не хочу!

- Ти що мені одній ліпила?

- Не тобі одній, але... - йдучи до кухні. - Іди їж, під низом є ще теплі.

- Ти сьогодні їдеш? - питає Марія сестру.

- А ти ніби не знаєш!

- А чого не в понеділок?

- У мене в понеділок уже пари.

- Ну і що. Зранку приїдеш і ще на уроки встигнеш.

- В мене не уроки, а пари. Урок йде 45 хвилин, а пара - як два уроки.