Читати книгу - "Емма"

Еммі кортіло поставити одне-два запитання про термін і вартість листування з Ірландією — воно вже ледь не злетіло в неї з язика, але вона стримала себе. Емма вже твердо вирішила не говорити жодного слова, котре могло б образити почуття Джейн Ферфакс; тож вони, услід за іншими дамами, вийшли із кімнати рука в руку і з виразом доброзичливості на обличчях, що так личив красі та граціозності обох.

Розділ 17

Коли дами повернулися після обіду до вітальні, Емма виявила, що як не крути, а вони неминуче розпадалися на дві окремі групи; місіс Елтон, яка вперто поводилась і висловлювалася просто огидно, повністю заволоділа Джейн Ферфакс, а її саму відтерла вбік. Емма та місіс Вестон змушені були майже завжди або одна з одною розмовляти, або разом мовчати. Іншого вибору місіс Елтон їм не залишила. Якщо Джейн удавалося на якийсь час змусити її замовкнути, то трохи згодом вона починала говорити знову. І хоча все, про що між ними йшлося, говорилося майже пошепки, особливо з боку місіс Елтон, основних тем розмови не почути було неможливо. Це були прогулянки на пошту, небезпека застудитися, принесення листів слугою Елтонів і їхні дружні стосунки; все це обговорювалося досить довго, а потім на зміну цьому прийшла ще одна, безперечно, така ж неприємна для Джейн, як і попередні: розпитування про те, чи не чула вона, бува, про якесь вигідне для себе місце роботи і запевнення місіс Елтон в свій безперечній підтримці в цій справі.

— Ось уже і квітень настав! — сказала вона. — Я дуже за вас непокоюся, бо ж червень уже не за горами.

— Але ж я не призначала термін на червень чи якийсь інший місяць — просто з нетерпінням очікувала, доки настане літо.

— Невже ви дійсно не чули нічого цікавого?

— А я ні про що й не питалася; і поки що не хочу цього робити.

— Ой, люба моя, починати ніколи не рано! Ви навіть гадки не маєте, як важко знайти те, що потрібно.

— Я — і не маю гадки?! Шановна місіс Елтон, хто ж, як не я, так багато думав про це?

— Але ж ви не маєте такого великого життєвого досвіду, який маю я. Ви навіть не уявляєте, як багато буває кандидаток на першокласні місця. Я бачила багато подібного в околицях Кленового Гаю. Кузина містера Саклінґа, місіс Бреґґ, мала безліч заяв; усім хотілося потрапити в її родину, бо вона обертається в найвищих колах. У кімнаті для уроків — воскові свічки! Тільки уявіть собі, яке це гарне місце! З усіх домівок у королівстві домівка місіс Бреґґ є тією, де я хотіла б вас бачити.

— До середини літа полковник і місіс Кемпбелл мають повернутися до міста, — відповіла Джейн. — Я змушена буду певний час провести з ними; вони самі цього захочуть, я знаю; опісля ж мені, можливо, забажається покинути їх. Але тепер я не хотіла б, аби ви брали на себе клопіт і про щось дізнавалися.

— Та які там клопоти! Знаю я ваші принципи: ви боїтеся завдати мені клопоту; але ж, люба моя Джейн, запевняю вас, що навряд чи ваша доля цікавитиме Кемпбеллів більше, ніж мене. За день-два я напишу місіс Партрідж і дам їй чіткі вказівки, щоб вона підшукувала щось підходяще.

— Я вдячна вам, але не хотілося, щоб ви їй про це розповідали взагалі; доки не підійде слушний час, я нікому не хочу завдавати клопоту.

— Але ж, люба моя крихітко, слушний час уже підходить; уже квітень надворі, червень — та й липень — уже не за горами, а перед нами — така важлива справа. Ваша недосвідченість і наївність просто дивує мене! Таке місце роботи, на яке ви заслуговуєте і яке очікують од вас ваші друзі, трапляється далеко не щодня і не дістається за першим же бажанням. Ми дійсно мусимо починати розпитування зараз же.

— Вибачте, пані, але ж це абсолютно не входить у мої плани. Я не розпитую сама і жалкуватиму, якщо це робитиме хтось із моїх друзів. Коли визначуся стосовно часу, то не думаю, що довго сидітиму без роботи. У місті є такі місця — спеціальні контори, — звертання в які неодмінно дасть якийсь результат. Це — контори з продажу людей, а вірніше — з продажу їхнього інтелекту.

— О Господи! Продаж людей?! Ви мене шокуєте; якщо ви маєте на увазі работоргівлю, то запевняю вас: містер Саклінґ завжди був прихильником її заборони.

— Я не мала на увазі работоргівлю, — відповіла Джейн. — Торгівлю послугами гувернанток — ось що я мала на увазі, тільки й того. За ступенем покарання цей останній тип торгівлі сильно відрізняється від першого, та я не зовсім упевнена, в якому з випадків жертви зазнають більших нещасть. Але я хочу лише сказати, що існують рекламні контори, і я не сумніваюся, що, звернувшись до них, я досить швидко знайду щось підходяще.

— Щось підходяще! — повторила місіс Елтон. — Авжеж, це буде саме те, що відповідатиме вашим скромним уявленням про себе. Я знаю, що ви — людина надзвичайно скромна. Але ж ваші друзі явно будуть незадоволені тим, що ви приймете подібну пропозицію — якесь пересічне, недостойне вас місце в родині, що не належить до найвищих кіл суспільства і є нездатною забезпечити красиве життя.

— Ви надзвичайно ласкаві, але на все це я дивлюся зовсім по-іншому; я не ставлю собі за мету потрапити до людей багатих, бо тим сильнішим буде моє приниження — порівняння лише посилить мої страждання. Родина джентльмена — ось усе, чого мені слід прагнути.

— Авжеж, авжеж. Знаю я вас: ви візьметеся за все, що вам запропонують. Але дозвольте з вами не погодитись, і я впевнена, що тут ваші добрі друзі Кемпбелли будуть цілком на моєму боці — з вашими неабиякими талантами ви просто зобов'язані обертатись у найвищих колах. Одні лише ваші музичні здібності та знання дають вам повне право висувати ваші власні умови: мати стільки кімнат, скільки забажаєте, проводити в родині стільки часу, скільки зважите за потрібне; тобто не знаю… ось коли б ви добре зналися на арфі, то я абсолютно певна, що ви могли б собі все це дозволити; але ж ви співаєте так само гарно, як і граєте, тож я дійсно гадаю, що навіть і без арфи ви змогли би ставити власні умови. І ні я, ні Кемпбелли не заспокоїмося, доки ви гарантовано не забезпечите собі прекрасне,