Читати книгу - "Настя і вовки. Пробуди в мені звіра, Марія Люта"

- Ти панночка тямуща. Впевнений – впораєшся. Я на той час складу повноцінний контракт і підготую всі документи для зміни статутних документів компанії. Тоді і впритул займемося навчанням – у мене на тебе великі плани.

– А як бути з Олександром?

- Поки все не буде готове до його усунення, нехай думає, що він досі біля керма. Ти ж розумієш, щоб усе пройшло гладко, потрібно виявити всіх його особистих фанатів. База вже складена, так що на це піде теж тижнів зо два-три. Він не повинен нічого запідозрити. Сьогодні ж погодишся на його пропозицію тільки так, щоб це виглядало правдоподібно.

- Добре. І якщо мої капелюхи не працюють, чи є спосіб сховатися від його стеження?

- Спробуй використовувати дзеркала.

Я кивнула. Сама про них уже думала, ось тільки дійшла висновку, що вони нічим не кращі за фольгу. Або я помилилася, або кепський з вас учитель, шановний Акай Хоно. А може  ви просто граєте в гру на дві сторони?

- Якщо в тебе більше немає питань, Айсубуру, то тоді я відкланяюся.

- Стривайте! - схаменулась я. - Акай Хоно, Олександр казав, що знає ім'я замовниці, що організовувала на мене замах. Буду дуже вдячна...

- Елла чи Емма – я в цю справу не надто заглиблювався. Жінка просто схиблена на метеликах.

У мене всередині щось стислося. Не скажу, що ми з Еммою були такими подругами, але вона мені симпатизувала. Та й вона здавалася такою щирою, такою світлою і життєрадісною дівчиною.

- Дякую. Ви мені дуже допомогли.

- До швидкої зустрічі, Айсубуру, - Акай Хоно склав руки разом і зробив невеликий уклін. - Вибратись, ти казала,  зможеш самостійно.

Я ствердно кивнула і повторила його жест.

- До скорого, Акай Хоно.

Чоловік розвернувся і зник за найближчими дверима.

Я почекала ще кілька хвилин - мало що, а може він підглядає? Знічев'я перетворила залишки вовчої клітки на вату, потім підійшла до краю даху - раптом захотілося зістрибнути. Японець казав - розіб'юся, а Білий ось повітрям йшов. Все-таки зробити крок у прірву не наважилася, спорудила гвинтову гірку і з вітерцем прокотилася вниз. Поки їхала, вирішила, що треба все-таки подалі втекти від хитрого азійця, а отже, треба забратися  з його реальності.

... і гвинтова гірка винесла мене прямо в пустелю до оазису, в озері якого я купалася в перший візит Грані. Озирнулася, переконалася, що одна, і на все горло крикнула:

- Ку-зя!

Тваринка відгукнулася швидко. Наближення свого домашнього улюбленця я відчула попою - так здригалася земля.

Ну нічого собі! У минулі рази мій пухнастий динозавр виглядав величезним - але тепер він був ще більшим, грізнішим і небезпечнішим. Наче раніше був нескладним підлітком, а тепер перетворився на молодого чоловіка. Міра,  гострозуб Олександра,  вже поступалася йому в розмірах.

"Все-таки який він у мене красень, так змужнів!" - відчула я материнську гордість і проґавила момент, коли цей велетень налетів на мене і з ніг до голови обслинив жорстким язиком. Ось начебто й виріс, а розуму...

Кузя ж здивовано глянув на мене. До нього, здається, дійшло, що зі мною щось не так.

-  Так, це я тут разом із фізичним тілом, - пояснила, вмиваючись. - Я ж не зможу повернутися в реальний світ звичайним шляхом - через марево?

Динозавр заперечливо махнув головою.

- А ти зможеш мені допомогти?

Кузя видав захоплений хрюк і показав, що мені слід забратися на його спину.

- Стривай секунду, у мене твоя слина за вухами. - Фе, яка гидота! Мені б голову помити не завадило б, та й пірнути, але часу немає...

Гострозуб же нетерпляче притупував, переступаючи з ноги на ногу - наче маленька дитина. Маленька дитина розміром із п'ятиповерхівку.

Коли я сіла до нього на спину, ми стрімко злетіли вгору - а потім каменем звалилися вниз.

Мамочки, ми ж летимо прямо в піщаний бархан! Господи, зараз розіб'ємось!

У момент, коли ми повинні були на повному ходу врізатися в землю, я замружилася - і почула лише дзвін скла, яке б'ється.