Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

Він щось їй шепотів – щось то ніжне, то грубе. Його голос огортав, спокушав. Коли він говорив ось так, низьким, вібруючим голосом, вона танула і муркотіла від захоплення. А він усе гладив і щипав, кусав і зализував, шльопав і заспокоював.

Посеред ночі, зацілована і розпатлана, Тамарі лежала у високій траві в дбайливих обіймах чоловіка.  Коханого чоловіка. Тепер в цьому можна,  нарешті зізнатися. Дивлячись у нічне небо, щедро всипане зірками, вона розуміла, що вірить. Вірить кожному його слову. Що все буде гаразд. Що завтра вона нарешті обійме свою дівчинку. Що він нікому не дозволить її образити. Що він подарує їй увесь світ.