Читати книгу - "Кровна магія: у пошуках Проклятої Королеви, Ляна Аракелян"

– А що не так? – обурено підійняв брови Лік.

– Ти придурюєшся чи не розумієш?

Мені б таку сталеву витримку!

– Рані, мені теж туди треба... – почала я й осіклася, побачивши гнівний погляд ельфа.

– Кому ще туди треба? – Скріраніель обвів усіх обуреним поглядом, чекаючи відповіді.

– Мені, – буркнув Альгін.

– І мені, – спідлоба глянув на брата Лік.

– І я б злітала, – знизала плечима Кхибра.

– Я теж не відмовлюся від подорожі, – видавила вимучену усмішку Тіа.

– Германе? – Скріраніель кивнув у його бік.

– Чому б і ні? Вася ж погодився...

– У вас у всіх вагомі аргументи, нічого сказати. Летимо я, Богріс, Рута і Діерг.

– Але, Рані!.. – звискнув як порося Лік. – Це нечесно!..

– Братику, ти ще не зрозумів, що це не гра? Це тобі не по деревах із дріадами наввипередки скакати! Будь-хто з вас може загинути! – голос ельфа розрізав повітря як леовардійський клинок. – Ваші життя висять на волосині, а ви все одно дражните богів! Кому потрібна ваша безглузда вдача?

– Шукачі пригод!

Хто б сумнівався! Твій вихід, кропива! Ши з неприхованою злістю дивилася на нас.

– Вам тільки дурощі в голову лізуть! Ви не хочете думати! Не розумію, навіщо королівство витрачає такі гроші на ваше навчання?! Купка безмозких ідіотів! Гаразд ці, – вона тицьнула в нас із Кхиброю і Ліком довгим витонченим пальцем, – тільки вступили і дурість ще не вивітрилася, але ви?! – вона метала очима гнівні стріли в бік нерозлучних друзів: Гери, Альга і Богріса. – Ви що, тільки в академії мозком користуєтеся?!

Ми мовчали. Зрозуміло, хлопцям подорож до Смологорська не світить.

– Тіа, разом із Лікраніелем і Канрікою на трьох високих точках дозору. Будь-який підозрілий предмет, камінь, звір, птах або сухопутна риба – повідомляєш одразу ж мені. Не дереш горлянку, а подумки. Я тут тебе почую, – холодно розпорядилася Іггірія. – Ши-Ранса, Альгін і Герман на нижніх трьох точках біля Семиводної. Завдання те саме. Ми з Василем – перекидаємо дракона додому і миттєво повертаємося. – Вона повернулася до Скрираніеля: – Не забудь купити те, що я просила.

Ельф коротко кивнув. Іггірія в одну мить побудувала портал. Вася вже ніс на плечах сплячого дракона в плащі Германа – де тільки сила така взялася підхопити і пронести таке теля? Він зробив крок у тремтяче вікно порталу. За кілька хвилин вийшов звідти, немов не в Кришталевій Конюшині щойно побував, а сходив до річки й назад.

– Шафран залишається тут! – відрізав майстер клинків.

– Чим я заваджу?

– Надто довгим язиком!

Клоп образився і злетів угору, відлітаючи в бік річки. Скріраніель і Діерг свистом покликали кішок. Ми сіли на них і злетіли вгору. Холодне повітря обпекло щоки. Так, уже осінь брала своє: це біля Праски-гори тепло як улітку. Ох, як же не хотілося холодів! Добре, що летіти недалеко, бо пронизливий зорестуж безцеремонно забрався за пазуху й обпік холодним подихом. Зуби мимоволі застукали, вибиваючи дріб. Пощастило, що темний маг виростив новий зуб замість вибитого! Крехтенслокси зробили коло і м’яко приземлилися на галявині.

– Зникнути, – наказав Рані крилатим кішкам. Ті слухняно сховалися серед невеликого ліску. – Далі підемо пішки. Не потрібно звірам зайвий раз показуватися на очі смологорцям. Діерге – вперед, я – замикаю ланцюжок.

Діерг тримав у руці оголений клинок. Скріраніель – лук зі стрілою. Ми рушили вузькою стежкою крок у крок. Незабаром лісок порідшав, а через деякий час і зовсім закінчився.

– Пригнися!

Ш-ш-шах! Стріла зі свистом розрізала повітря. Ш-ш-шах! Ш-ш-шах! У повітря злетіли дивні великі буро-зелені птахи розміром трохи менші за грифона. З їхніх спин звалилися двоє мертвих чоловіків. Третій, що звалився, кричав що є сили, мабуть, Скріраніель його підстрелив. Ельфи попрямували до волаючого. Гріс же ж підняв кілька коротких пір’їн і сховав у кишені штанів. Діерг схопив нещасного за волосся і приставив до горла клинок. Тепер він тільки мукав, міцно стиснувши зуби від болю. Переслідувач був дрібним і помарнілим, з короткою недоглянутою бородою, що стирчала немов гномська щітка, і скуйовдженим бурим волоссям. Одягнений у такий самий непримітний і зім’ятий одяг, як і він сам.

– Нащо ви за нами стежили? Відповідай! – Діерг потягнув пораненого мужика за волосся і трохи сильніше натиснув на клинок. На шиї з’явилася подряпина.

– Пусти, добрий чоловіче! – важко задихав мужик. – Усе скажу, тільки пусти!

Діерг глянув на Рані, той похитав головою – ні. Скріраніель висмикнув з його боку стрілу, не звертаючи уваги на крик пораненого, обтер об одежу мужика і сховав у сагайдак. Бік одразу став рубіново-червоним. Мужик закректав і приклав до нього долоню. Крізь пальці побігли тоненькі цівки крові. Переслідувач застогнав.

– Говори! Інакше горло переріжу! – Діерг смикнув його за волосся.

Мужик мовчав, по щоках брудними струмками текли сльози болю та образи. Тоді Скріраніель відстебнув від паска ніж і швидким рухом порізав під колінами мужика – так само, як Кхибра перерізала сухожилля Тіні Морока! Той заволав, але Діерг трохи сильніше натиснув на клинок. На лезі з’явилися краплі крові. Я скрикнула і закрила обличчя долонями. Богріс повернув мене до себе, але я вирвалася і глянула на нещасного.