Читати книгу - "Титани Ос. Дводушниця, Владислава Раф"

– Ти так скоро луснеш, Безуале, – тихо усміхнулася Вієм.

Та у відповідь почула лише зневажливе пирхання. З нею не погоджувалися, більше того – бісеня щиро вірило, що від смачного не буває лиха. Не важливо, скільки шоколаду чи льодяників він з'їдав – його володарка ніколи не скупилася на ласощі, а її насмішки Безя не зачіпали.

Далі сиділи мовчки. Безуал шурхотів обгортками, викидуючи ті в глибоку діжку праворуч, а Реквієм остаточно занурилася в медитацію. Їй була необхідна підтримка магічних каналів. Від них тепер залежала бойова витривалість розвідниці.