Читати книгу - "Хранителька темряви, Поліна Ташань"

Тільки-но вона потягнула склянку до вуст, Генрі махнув рукою, вибивши її та розливши чорну рідину на підлогу. 

— Чи ти здуріла? Цю бовтанку навіть Люк не п’є.

— Та ви дасте мені сьогодні напитися, чи ні? — загорланила вона, вже не витримуючи.

— Навіщо напиватися? — ледь чутно долинув голос здивованої Анабель, що підійшла до них та опустила погляд на пляму рідини. — Я можу чимось допомогти?

— Так! — рішуче відповіла Люсі. — Вдар мене по голові так, щоб я заснула. Будь ласка, бо я зараз вибухну.

— Заснула? — перепитав Генрі, здійнявши брову та заховавши руку в кишеню.

— Так!

— Ну, то на добраніч.

Від дістав руку й підкинув із неї пилок, який так гарно переливався на світлі. Звук свого падіння Люсі вже не чула.