Читати книгу - "Незнайко на Місяці"

Автомобіль, на якому приїхав телеоператор, теж здійнявся вгору. Телеоператор вилетів з нього й перевертався в повітрі, вчепившись руками за свою телекамеру.

Саме в цю мить на допомогу першому загонові прибув другий загін поліцейських. Вони мчали чотирма вантажними автомашинами, в кожній машині по двадцять п'ять поліцейських. Як тільки машини опинились в зоні невагомості, вони відокремились од землі й попливли в повітрі, повертаючись догори колесами. Поліцейські, репетуючи від страху, чіплялися за борти машин. Одні боялися, як би не випасти з перевернутої догори колесами машини, інші, навпаки, самі квапилися вискочити й безпомічно борсалися у повітрі. Ніхто не розумів, що діється. Всіх охопив жах.

— Тепер ці погані місячні коротульки добре налякані, і, я думаю, можна вимкнути невагомість, — сказала Рибка.

— Думаю, що це небезпечно, — відповів Знайко. — Якщо вимкнути невагомість, то місячні коротульки опустяться вниз, а згори на них упадуть автомашини, ще кого-небудь приб'ють. Краще підождемо. Поступово всі вони вилетять із зони невагомості й так чи інакше опустяться вниз.

Все вийшло, як сказав Знайко. Здійнявся вітер, поступово женучи поліцейських, які все переверталися в повітрі, і незабаром усі вони разом із своїми автомашинами зникли за лісом.

Розділ тридцять перший

КОЛОСОК ОДЕРЖУЄ НАСІННЯ ГІГАНТСЬКИХ РОСЛИН

Напад поліцейських відбили, і космонавти нарешті мали можливість спокійно зітхнути. Скоро настав вечір, а за ним ніч. Знайко і його друзі лягли спати, не виходячи з ракети. Для безпеки коротульки вирішили не вимикати на ніч прилад невагомості. Це не завадило їм добре виспатись, бо всі вони були захищені від дії невагомості місячним антикаменем.

Уранці, як тільки всі встали й поснідали, була скликана екстрена нарада.

Знайко сказав:

— Дорогі друзі! Ми тепер повинні бути надзвичайно обережні. Тутешнє населення чомусь зустріло нас вороже. Я вважаю, що це наслідок ідіотської діяльності Незнайка й Пончика (особливо, звісно, Незнайка), які опинилися тут раніше за нас і, безумовно, встигли зарекомендувати себе з найгіршого боку. Думаю, що нам треба залишитись поки що тут і не робити нових польотів, бо це може тільки розізлити місячних коротульок. Зараз ми з вами почнемо будувати перше Космічне містечко на Місяці. Збудуємо для себе житла, зробимо ангар для ракети, посадимо земні рослини, щоб забезпечити наш загін продовольством на майбутнє, бо ж не відомо, скільки нам доведеться тут пробути. Коли тутешні жителі побачать, що ми не кривдимо нікого, вони почнуть ставитися до нас приязніше, і ми зможемо узнати в них усе про Незнайка з Пончиком і про те, де вони перебувають.

Пропозицію Знайка схвалили, і коротульки під керівництвом архітектора Кубика взялися до будівництва. Гвинтик і Шпунтик одразу ж почали складати універсальний комбінований колісно-гусеничний мотоцикл-всюдихід, що лежав розібраний у спеціальному відсіці ракети. Цей всюдихід був придатний не тільки для їзди, а й для багатьох інших потреб. У ньому був бак для кип'ятіння води, бур для буріння свердловин, пральна машина, плуг, відцентрова помпа з розбризкувачем для поливання рослин, апарат для очищування й кондиціонування повітря, динамомашина, короткохвильова радіостанція, канавокопач і пилосос. Крім усього іншого, переднє колесо всюдихода можна було зняти й замінити на циркулярну пилку, щоб різати дерева, очищати їх від гілок, розпилювати на колоди й робити дошки.

Як тільки Гвинтик і Шпунтик опинилися із своїм всюдиходом у лісі, на будівельний майданчик безперервним потоком почали надходити колоди, бруси, дошки, планки, рейки, штахетник та інші пиломатеріали. Нічого, звісно, й казати, що все на будівництві робили в умовах невагомості, це дуже допомагало коротулькам і прискорювало роботу.

Побачивши, що Гвинтик і Шпунтик завалили пиломатеріалами мало не весь будівельний майданчик, Знайко велів їм поки що припинити цю роботу і зайнятися ремонтом зіпсованих місячними коротульками приладів. Сам Знайко разом з Фуксією та Рибкою досліджували властивості місячного каменю й антикаменю. Замінюючи в приладі невагомості кристали місячного каменю, вони виявили, що величина зони невагомості прямо залежить від розміру кристала: що більший кристал, то більша й зона. Помістивши кристал місячного каменю між полюсами підковоподібного магніта, Фуксія встановила, що зона невагомості шириться вже не в усі боки, а тільки в одрому напрямку, як світловий промінь.

Це було важливе наукове відкриття, і Знайко сказав, що надалі можна буде робити прилади спрямованої невагомості й передавати невагомість на відстань.

Провівши ряд дослідів з кристалами антикаменю, наші дослідники виявили, що в даному разі розміри кристалів не мали помітного впливу на здатність антикаменю усувати невагомість. Незалежно від того, який кристал брали — великий чи зовсім маленький, — він однаково допомагав коротулькам зберігати вагу. Рибка пояснила це тим, що енергія антикаменю має велику потужність, але її дія обмежується невеличкою відстанню, або, висловлюючись науково, проявляється лише на коротких дистанціях.

Захопившись своїми експериментами, Знайко, Фуксія і Рибка не помітили, як із-за пагорба з'явився місячний коротулька і, розмахуючи якимось папірцем у руці, швидко наближався до них. Він збіг з пагорба, попав у зону невагомості, несподівано для себе підлетів угору й несамовито заверещав з переляку.

Знайко, Фуксія і Рибка оглянулись на зойк і побачили коротульку, який безпорадно борсався в повітрі.

— Старайтеся не робити зайвих рухів! — гукнув йому Знайко. — Зараз ми вам допоможемо!

Коротулька тим часом летів за інерцією в напрямку ракети, що стояла на галявині. Коротульки, зайняті спорудженням будинку, побачили його.

— Я зараз вимкну невагомість, а ви обережненько підтримайте його, щоб не вдарився об землю! — закричав Знайко здалеку.

І Знайко вимкнув прилад невагомості. Місячний коротулька одразу полетів униз, прямо на руки Тюбика та Пілюльки, які вже підбігли до нього. Побачивши, що місячний коротулька ледве дихає, Пілюлька обережно посадив його на землю, притуливши спиною до стовпчика, на якому висів барометр, і тицьнув під ніс флакон з нашатирним спиртом. Нюхнувши нашатирного спирту, коротулька скривився. Обличчя його трохи пожвавішало. Він уже хотів був щось сказати, але відчув, що язик не слухається його, і мовчки подав Пілюльці акцію Товариства гігантських рослин, яку тримав у руці. Коротульки миттю оточили його й почали розглядати акцію, на якій були намальовані величезні огірки, кавуни і колоски гігантської земної пшениці. Пілюлька перевернув акцію на другий бік, і всі побачили зображення космічного корабля і Незнайка в скафандрі.

— Братики, та це