Читати книгу - "Незнайко на Місяці"

— Стривайте, тут щось написано, — мовив Пілюлька й заходився читати, що було надруковано на зворотному боці акції.

Тим часом місячний коротулька зовсім оговтався. Він розповів космонавтам, що його звуть Колоском і живе він у селі Неїлівці недалеко звідси, а тоді попросив, щоб йому дали напитися водички, і сказав:

— Колись я прочитав у газеті, що з далекої чужої планети до нас прилетів космічний корабель з насінням гігантських рослин. У статті було сказано, що кожному, хто купить акцію, дадуть цього насіння. Село наше бідне, а все-таки ми нашкребли потрібну суму й купили акцію. Багато бідняків купували тоді акції у складчину. Проте багатіям не сподобалось, що бідняки скоро зможуть вирощувати гігантські рослини і, покінчивши із своїми злиднями, перестануть гнути спину на багатих. У газетах почали писати, що ніяких гігантських рослин на світі нема, й космічного корабля ніякого нема, все це придумали пройдисвіти, щоб обібрати довірливих бідняків. Усі кинулись продавати свої акції. Але деякі бідняки вірять і досі, що гігантське насіння є, і не втрачають надії його одержати.

Ніхто з коротульок не розумів, що то за акції і як їх можна купувати чи продавати. А Знайко, який знав дуже багато, одразу все зрозумів. Тому він сказав:

— Бідняки правильно роблять, що не втрачають надії. Ми й справді привезли насіння.

Колосок засяяв від радості.

— Побачивши в повітрі ракету, — мовив він, — я одразу подумав, що це космічний корабель летить до нас з насінням.

Знайко велів коротулькам приготувати для Колоска різного насіння, а сам почав розпитувати, чи не чув той чогось про Незнайка та Пончика.

— Як же, як же! — вигукнув Колосок. — Про Незнайка я багато чув. Спершу казали, що він відважний герой, який прилетів з космосу. Його навіть по телебаченню показували. І в кіно. Казали, ніби він привіз нам насіння гігантських рослин. Казали, ніби він дуже хороший і йому хочеться, щоб усі ми добре жили. Потім почали казати, ніби він зовсім не герой, і не хороший, і нізвідки не прилетів, ніби він просто шахрай, який вигадав усю цю історію з насінням, щоб обдурити бідняків і прибрати до рук їхні гроші. В газетах писали, що його треба спіймати, добряче відлупцювати й посадити в холодну.

— То й що ж, спіймали його? — спитав Знайко.

— Де там! — махнув Колосок рукою. — Він кудись утік. Останнім часом про нього нічого й не чути. Може, багатії все-таки запроторили його за грати. Адже їм невигідно, щоб він гуляв на волі і всім розповідав про гігантське насіння. Нещодавно в газеті писали, що про це гігантське насіння не тільки говорити, але навіть думати є злочином, бо в нас ніби й без усякого насіння добре живеться. А хто думає про насіння, той, виходить, невдоволений, і його за це треба посадити в холодну.

— А де у вас ця холодна? — спитав Знайко.

— Та хіба в нас одна холодна? Їх багато. В кожному місті є.

У цей час коротульки принесли великий рюкзак, повний усякого насіння. Знайко пояснив Колоскові, як сіяти земне насіння, і як доглядати сходи. Нарешті Колосок почепив рюкзак за плечі й налаштувався йти додому.

— Скажіть коротулькам з інших сіл, хай теж приходять до нас по насіння, — сказав на прощання Знайко.

Колосок пішов, радісно наспівуючи. Пілюлька мовив:

— Тепер місячні коротульки приходитимуть до нас по насіння, а ми будемо розпитувати їх про Незнайка та Пончика. Може, зрештою, пощастить дізнатися, де їх шукати.

— Може, Незнайко та Пончик і самі прийдуть, — сказав Знайко. — Як тільки вони дізнаються, що прилетіла ракета, а звістка про це швидко пошириться, то зрозуміють, що це ми прилетіли на виручку.

— Вони зможуть прийти тільки в тому разі, коли перебувають на волі, — сказала Рибка. — А що, коли ці осоружні багачі і справді кудись запроторили їх?

— У такому разі доведеться їм потерпіти, поки ми будемо розшукувати їх, — відповів Знайко.

Несподівано збоку почулися постріли. Коротульки обернулись і побачили Колоска, який щодуху біг до них. У ту ж мить із-за пагорба вискочило п'ятеро поліцейських. Швидко спустившись униз, вони стали, мов по команді, і приклали рушниці, готуючись вистрілити. Знайко побачив це й, ні секунди не гаючись, увімкнув прилад невагомості. Пролунав залп. Не підозріваючи, що вони можуть опинитись у стані невагомості, поліцейські вистрілили, і реактивна сила, яка виникла при цьому, понесла їх назад. Вони помчали в повітрі з такою страшною швидкістю, що за одну секунду перетворилися на ледве помітні крапочки й зникли за горизонтом.

— Надалі знатимете, як стріляти в коротульок! — сердито пробурчав Знайко.

Побачивши, що Колосок знову безпорадно перекидається в повітрі, Знайко поспішив вимкнути невагомість. Колосок одразу опустився вниз і, отямившись від переляку, почав на всі заставки лаяти поліцейських, обзиваючи їх головорізами, піратами, бандитами, очманілими паразитами й тварюками.

— Не встиг я дійти по дорозі до лісу, як поліцейські вискочили з-за кущів, — розповідав він. — Добре, що я своєчасно запримітив їх і кинувся тікати, а то бути б мені в каталажці!

— А хто вони такі ці поліцейські? — спитала Рибка.

— Бандити! — роздратовано мовив Колосок. — Чесне слово, бандити! Обов'язок поліцейських — захищати населення від грабіжників, а насправді вони захищають тільки багачів. А багачі ж і є справжнісінькі грабіжники. Тільки грабують вони нас, прикриваючись законами, які самі придумують. А яка, скажіть, різниця, по закону мене грабують чи не по закону? Та мені байдуже!

— Тут у вас якось чудернацько! — озвався Гвинтик. — Чого ж ви слухаєтесь поліцейських і цих… як ви їх називаєте… багачів?

— Спробуй не послухайся, коли в їхніх руках усе: і земля, і фабрики, й гроші, а до того ж і зброя! — Колосок зажурився. — Тепер ось прийду додому, — сказав він, — а поліцейські схоплять мене й посадять у холодну. І насіння відберуть. Це ясно! Багачі не допустять, щоб хтось саджав гігантські рослини. Не судилося, видно, нам вибратись із злиднів!

— Нічого, — сказав Знайко. — Ми дамо вам прилад невагомості. Нехай спробують тоді сунутись зі своєю зброєю! Бачили, як полетіли ці п'ятеро поліцейських?

Гвинтик і Шпунтик зараз же змайстрували для Колоска прилад невагомості й стали показувати, як орудувати ним.

— Це що ж? — здивувався Колосок. — Я, значить, повинен буду весь час теліпатися в стані невагомості?

— Ні, — засміявся Знайко. — Ми дамо вам кристали антикаменю, і ви зможете працювати як звичайно. Антикамінь захистить вас від невагомості.

Знайко дав Колоскові жменю кристаликів антикаменю.

Кожен, кому ви дасте такий кристалик, не втратить ваги, якщо навіть попаде в зону невагомості, — сказав Знайко. — Проте будьте