Читати книгу - "Кобзар"

Реве, лютує Візантія, Руками берег достає; Достала, зикнула, встає… І на списах в крові німіє. Скутар, мов пекло те, палає; Через базари кров тече, Босфор широкий доливає. Неначе птахи чорні в гаї, Козацтво сміливо літає. Ніхто на світі не втече; Огонь запеклих не пече. Руйнують мури, срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають байдаки. Горить Скутар, стиха робота, І хлопці сходяться; зійшлись, Люльки з пожару закурили, На байдаки - та й поплили, Рвучи червоні гори-хвилі. Пливуть собі, ніби з дому, Так буцім гуляють, Та, звичайне запорожці, Пливучи співають:

“Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий: Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти, По морю гуляти, Слави добувати, Із турецької неволі Братів визволяти. Ой приїхав Гамалія Аж у ту Скутару, Сидять брати-запорожці, Дожидають кари. Ой як крикнув Гамалія: «Брати, будем жити, Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити!” Вилітали запорожці На лан жито жати; Жито жали, в копи клали, Гуртом заспівали: “Слава тобі, Гамаліє, На ввесь світ великий, На ввесь світ великий, На всю Україну, Що не дав ти товариству Згинуть на чужині!”

Пливуть собі, а із-за хвилі Сонце хвилю червонить; Перед ними море миле Гомонить і клекотить. “Гамалію, вітер віє, Ось-ось наше море!..” І сховалися за хвилі - Неначе за гори.

[Жовтень - перша половина листопада 1842]

Лічу в неволі дні і ночі

(друга редакція)

Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо! Забирають, не вертають Ніколи нічого! І не благай, бо пропаде Молитва за богом.

Каламутними болотами, Між бур’янами, за годами Три года сумно протекли. Багато дечого взяли З моєї темної комори І в море нишком однесли. І нишком проковтнуло море Моє не злато-серебро - Мої літа, моє добро, Мої літа, мої печалі, Тії незримії скрижалі Незримим писані пером.

Нехай гнілими болотами Течуть собі між бур’янами Літа невольничі. А я! Такая заповідь моя! Посижу трошки, погуляю, На степ, на море подивлюсь, Згадаю дещо, заспіваю, Тай знов мережать захожусь Дрібненько книжечку. Рушаю.

Мі заспівали, розійшлись, Без сльоз і без розмови. Чи зійдемося ж знову? Чи заспіваємо коли? А оже, й те… Та де? Якими? І заспіваємо яку? Не тут, і певне, не такими! І заспіваєм не таку! І тут невесело співали, Бо й тут невесело було, Та все-таки якось жилось, Принаймні вкупі сумували, Згадавши той веселий край, І Дніпр той дужий, крутогорий, І молодеє теє горе! І молодий той грішний рай!

[Січень-квітень 1850, Оренбург]

DUBIA (авторство недоведене)

***

Нудно мені, тяжко - що маю робити? Молитися богу? Так думка не та! Не рад би єй-богу, не рад би журитись, Та лихо спіткало, а я сирота. Нема кому в світі порадоньки дати, Нема з ким прокляту журбу поділить, Ніхто не пригорне, як рідная мати, Ніхто не спитає: “Що в тебе болить?” Зелена діброва - та що мені з того, Що вона зелена в чужому краю!.. Цураються люди мене, як чужого, А чи привітають - жалю завдають! Вони п’ють, гуляють, у них доля дбає, А в мене немає - сміються мені: “Чи бачиш, меж нами ледащо гуляє!” Ледащо?..А за що!.. Що на чужині! Гуляйте, глузуйте - ваша доля мати, А мені меж вами немає де стать. Я в сірій свитині, ви пани багаті, Не смійтеся ж з мене, що я сирота! Прибуде година, коли не загину - Меж вами, панами, недоля моя, - Полину, побачу свою Україну: То ненька рідненька, то сестри стоять - В степу при дорозі - високі могили… Отам моя доля, там світ божий милий!

[1837]

***

Не журюсь я, а не спиться Часом до півночі, Усе світять ті блискучі Твої чорні очі. Мов говорять тихесенько: “Хоч, небоже, раю? Він у мене тут, у серці”. А серця немає, Й не було його ніколи, Тільки шматок м’яса… Нащо ж хороше і пишно Так ти розцвілася? Не журюсь я, а не спиться Часом і до світа, Усе думка побиває, Як би ж так прожити, Щоб ніколи такі очі Серця не вразили.

[Квітень-вересень 1846]

***

Вип’єш перву - стрепенешся, Вип’єш другу - схаменешся, Вип’єш третю - в очах сяє, Дума думу поганяє.

[Січень 1847]

This file was created

with BookDesigner program

[email protected]

02.07.2008