Читати книгу - "Скоґландія"

Тіна мовчки втупилася в поліцейського й нарешті спитала:

— То ви, отже, нічого робити не хочете?

— Зробити я не можу анічогісінько, навіть якби й хотів, — відповів поліцейський. — А надто за таких обставин. Інша справа, якби до нас прийшла її мати.

Тіна схопила знімок і сховала його до кишені.

— «Поліція — твій друг і помічник»! — кинула вона.

І тієї ж миті пошкодувала, що не прикусила вчасно язика. Не конче ж отак без потреби дражнити поліцію! Тим більше, що інколи вона, Тіна, катається на велосипеді без фари.

Ярвен проспала цілий день. Вона неодмінно мала добре відпочити й бути готовою до того, що їй належало тепер зробити. Про це їй настійливо нагадувала Нагіра.

— Я, коли чогось боюся, нізащо не можу заснути! — відповіла тоді Ярвен, але Нагіра лише засміялася.

До вечері вона весь час сиділа біля вікна. Десь там, на протилежному пагорбі, має стояти будинок, у якому Нагіра, Малена та Йоас тепер очікують на її сигнал. Ярвен намацала в ногах ліжка кишеньковий ліхтарик, навряд чи більший від кулькової ручки, — вона сховала його там одразу, щойно ступила до кімнати. Певна річ, потім вони обшукали її одяг. («У тебе лиш один шанс: відразу його сховати», — наказувала Нагіра.) Телефонувати, надсилати есемески — марна праця. Вони вже довели, що її мобільний телефон тримають під контролем.

Ліхтарик лежав ще там, куди вона його й засунула. Вони все обговорили, детально спланували, сумнівів Ярвен не мала.

Її проймав трепет. Вона надіслала ще одне повідомлення на мамин номер — адже було б неприродно, сказала Нагіра, якби за таких обставин вона знов і знов не намагалася б зв’язатись із матір’ю. Відповідь Ярвен навіть не читала: бозна, хто її написав. Досі вони грали з нею в їхню гру; тепер вона грала з ними в гру свою.

Уздовж огорожі походжали охоронці з гвинтівками через плече. Прощаючись, Нагіра попередила, що після втечі Ярвен так і буде. «Але тоді, — додала Нагіра, — їм доведеться вибирати: або охоронці, або собаки, бо з тими й тими водночас нічого не вийде, якщо вони не хочуть, щоб ті тварюки пороздирали їхніх охоронців на шматки».

— Вони не тварюки! — заперечив Йоас. Він уже приготувався до зустрічі з ними.

До кімнати ступила Тяркс — тихо, щоб не розбудити Ярвен, якщо та ще спить, — і майже з полегкістю зітхнула. Усе складалося навіть краще, ніж можна було сподіватись.

— Ну, то як тобі ведеться тепер? — спитала вона; в її голосі Ярвен і досі ввижалося співчуття. — Виспалась?

Ярвен кивнула головою. І знову завважила, що, як тільки пробувала розмовляти, на очі їй усе ще відразу накочувалися сльози. Та дарма. Адже у викрадачів вона так настраждалася!

— Тоді ходімо вечеряти, — сказала Тяркс. — У нас в Естерлінді тим часом уже навіть завели кухарку — віце-король наполіг. Він хоче, щоб ти набралася сили, адже ти стільки часу майже нічого не їла! Та й для нас усіх це теж, звісно, приємна новина, тепер ми на кожен обід чи вечерю можемо сподіватись якоїсь невеличкої лакоминки! А сьогодні на вечерю — лящ у винній підливі.

— Гаразд, — тихо мовила Ярвен.

У просторій банкетній залі вже сиділи Норлін, Больштрем і Гільґард. Цього разу стіл був накритий, мов на свято; під стіною на сервірувальному столику в тарелях щось парувало, стояли повні таці й супові миски, повітря сповнював дух прянощів і вина.

— О, Ярвен! — промовив Норлін. — Тепер вигляд у тебе кращий! — І, знов обернувшись до Больштрема, швидко доказав: — Тому перевозити його, на мою думку, — абсолютно зайве! То просто випадковий збіг — те, що її також…

— Про це можна буде побалакати потім, — різко урвав віце-короля Больштрем, і в його погляді, як здалось Ярвен, промайнуло застереження. — Що ж, маленька Ярвен, вигляд у тебе справді такий, ніби ти вже трохи оклигала після всіх отих митарств.

Ярвен кивнула головою й прошепотіла:

— Я поспала.

Больштрем зробив знак, і від сервірувального столика підійшла дівчина в білій блузочці й чепчику. Вона поставила перед ними таріль і завмерла біля Норліна, чекаючи дозволу покласти йому страву — віце-королю першому.

Норлін її не помічав.

— Бідолашна дівчинка! — мовив він і поклав долоню на руку Ярвен, але тільки на хвильку.

Ярвен відчула, як до горла їй знов підкочується нудота, а в очах виступають сльози.