Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

Я влади прагну, володінь.

Діла — це суть, а слава — тінь.

М е ф і с т о ф е л ь

І все ж — де візьмуться піїти

Твої діла вікам явити

І дуром в інших дур живити.

Ф а у с т

Де знать тобі, ницак лихий,

Чого бажає дух людський?

Не зрозуміть тобі ні в вік,

До чого прагне чоловік.

М е ф і с т о ф е л ь

Гаразд, як хочеш, так і буде!

Одкрий мені свої причуди.

Ф а у с т

На море я дивився неозоре,

Що ненастанним виром вирувало,

Розгойдувало круто хвилі-гори

І плоский берег рвійно штурмувало.

Тоді мене досада узяла,

Бо вільний дух, що цінить всі права,

Обурюється щиро проти зла,

Не терплячи сваволі торжества.

Гадав я перш — то просто гра випадку;

Дивлюсь — вода назуспіт геть пішла,

Покинувши все те, що здобула;

А прийде час, то почина з початку.

М е ф і с т о ф е л ь

(до глядачів)

Подумаєш — велика новина!

Наш брат це сотні тисяч років зна.

Ф а у с т

(провадить запально далі)

Отак вода, безплідна, як безвіддя,

На береги поширює непліддя,

Здіймає хвилю раз у раз страшну

Й затоплює пустельну мілину;

Пограються вали ті шаленисті

І йдуть назад без жодної користі.

До розпачу доводить розум мій

Безцільна сила яросних стихій…

І рветься вже туди мій дух крилатий:

От з чим боротись, от що подолати!

І це можливо! Хай хоч як буя

Свавільна й дика водна течія,

А є й на неї греблі та загати:

Найменший горбик мусить оббігати,

В найменшу ямку мусить уступать…

Отож і став я думать і гадать,

Як осягти рідкої насолоди,

Як одвести від узбережжя води,

Як побороти непокірний вир

І звузити вологи тої шир.

Обміркував я зріло це завдання,

Ти ж поможи здійснить моє жадання.

Праворуч, позаду глядачів, здалека чути звуки барабанів і військової музики.

М е ф і с т о ф е л ь

Це річ легка! Ти чуєш, що за гам?

Ф а у с т

Ізнов війна! Це прикро мудрецям.

М е ф і с т о ф е л ь

Війна чи мир — розумним треба бути

І все собі на вжиток повернути.

Хто скористав нагоду — той і прав;

Сприяє доля — Фаусте, не проґав!

Ф а у с т

Ти загадки мудровані облиш,

Висловлюйся простіше і ясніш.

М е ф і с т о ф е л ь

Дізнався я, як був іще в дорозі,

Що добрий цісар нині у тривозі…

Його колись удвох ми веселили,

Йому скарбів облудних уділили,

І він гадав — його ввесь світ.

Він трон обняв за юних літ

І з того виснував фальшиво,

Що нібито цілком можливо

Великим царством правувать

І водночас розкошувать.

Ф а у с т

Яка помилка! Хто тримає владу,

Її саму хай має за відраду,

Хай у собі високий дух плека,

Що не збагне ані душа людська;

Найближчим тільки задум свій з'ясує, —

Звершилося, і цілий світ дивує.

Так буде він найвищий над всіма,

Розкошування ж гідність одніма.

М е ф і с т о ф е л ь

Розкошував незгірше цісар наш!

А в царстві тут постав розгардіяш;

Старе й мале бунтує; свари, чвари,

Гризня, різня, грабунки і пожари,

Міста повстали на міста,

А на дворянство чернь проста,

В мирян з попами ворожнеча,

Усюди розбрат, колотнеча,

Розбій, убивство, бешкет у церквах,

Купці й мандрівці гинуть по шляхах.

Усяке тут за зброю узялося,

Бо жить — бороться… Так воно і йшлося.

Ф а у с т

Ішлось, кульгало, падало, вставало,

Аж поки врешті покотом упало.

М е ф і с т о ф е л ь

Нікого перше не вражав цей стан,

Бо кожен думав: сам собі я пан.

Найменші й ті поводились зухвало,

І от найкращим тут терпцю не стало.

Розумні встали й кажуть: «Де та власть,

Що нам життя спокійне, мирне дасть?

Не може цісар чи не хоче того,

То оберімо іншого якого,

Нехай сваволю усмирить

І буде нами володіть,

Спокою гледючи святого!»

Ф а у с т

Попівщина!

М е ф і с т о ф е л ь

               Попи й зробили це,

Щоб убезпечить повне черевце;

Вони поспільство сколотили

І ворохобню освятили.

От цісар той, наш приятель старий,

Іде сюди чи не в останній бій.

Ф а у с т

А жаль його: він добрий був і щирий.

М е ф і с т о ф е л ь

Покіль живий, не трать у щастя віри.

Ходім сердегу визволим з біди,

Врятуймо раз, а може, й назавжди;

Хтозна, що в небі зорі написали?

Всміхнеться доля — знайдуться й васали.

Виходять на середгір'я і оглядають військо, розташоване в долині. Знизу чути барабанний бій і військову музику.

Позицію обрали дуже вдало;

Щоб виграть бій, за нами діло стало.

Ф а у с т

Якого тут чекать добра?

Це все мана, це все мара.

М е ф і с т о ф е л ь

Перемагає завше вмілий!

Не