Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 117
Перейти на сторінку:
class="p1">Ф а у с т

Я влади прагну, володінь.

Діла — це суть, а слава — тінь.

М е ф і с т о ф е л ь

І все ж — де візьмуться піїти

Твої діла вікам явити

І дуром в інших дур живити.

Ф а у с т

Де знать тобі, ницак лихий,

Чого бажає дух людський?

Не зрозуміть тобі ні в вік,

До чого прагне чоловік.

М е ф і с т о ф е л ь

Гаразд, як хочеш, так і буде!

Одкрий мені свої причуди.

Ф а у с т

На море я дивився неозоре,

Що ненастанним виром вирувало,

Розгойдувало круто хвилі-гори

І плоский берег рвійно штурмувало.

Тоді мене досада узяла,

Бо вільний дух, що цінить всі права,

Обурюється щиро проти зла,

Не терплячи сваволі торжества.

Гадав я перш — то просто гра випадку;

Дивлюсь — вода назуспіт геть пішла,

Покинувши все те, що здобула;

А прийде час, то почина з початку.

М е ф і с т о ф е л ь

(до глядачів)

Подумаєш — велика новина!

Наш брат це сотні тисяч років зна.

Ф а у с т

(провадить запально далі)

Отак вода, безплідна, як безвіддя,

На береги поширює непліддя,

Здіймає хвилю раз у раз страшну

Й затоплює пустельну мілину;

Пограються вали ті шаленисті

І йдуть назад без жодної користі.

До розпачу доводить розум мій

Безцільна сила яросних стихій…

І рветься вже туди мій дух крилатий:

От з чим боротись, от що подолати!

І це можливо! Хай хоч як буя

Свавільна й дика водна течія,

А є й на неї греблі та загати:

Найменший горбик мусить оббігати,

В найменшу ямку мусить уступать…

Отож і став я думать і гадать,

Як осягти рідкої насолоди,

Як одвести від узбережжя води,

Як побороти непокірний вир

І звузити вологи тої шир.

Обміркував я зріло це завдання,

Ти ж поможи здійснить моє жадання.

Праворуч, позаду глядачів, здалека чути звуки барабанів і військової музики.

М е ф і с т о ф е л ь

Це річ легка! Ти чуєш, що за гам?

Ф а у с т

Ізнов війна! Це прикро мудрецям.

М е ф і с т о ф е л ь

Війна чи мир — розумним треба бути

І все собі на вжиток повернути.

Хто скористав нагоду — той і прав;

Сприяє доля — Фаусте, не проґав!

Ф а у с т

Ти загадки мудровані облиш,

Висловлюйся простіше і ясніш.

М е ф і с т о ф е л ь

Дізнався я, як був іще в дорозі,

Що добрий цісар нині у тривозі…

Його колись удвох ми веселили,

Йому скарбів облудних уділили,

І він гадав — його ввесь світ.

Він трон обняв за юних літ

І з того виснував фальшиво,

Що нібито цілком можливо

Великим царством правувать

І водночас розкошувать.

Ф а у с т

Яка помилка! Хто тримає владу,

Її саму хай має за відраду,

Хай у собі високий дух плека,

Що не збагне ані душа людська;

Найближчим тільки задум свій з'ясує, —

Звершилося, і цілий світ дивує.

Так буде він найвищий над всіма,

Розкошування ж гідність одніма.

М е ф і с т о ф е л ь

Розкошував незгірше цісар наш!

А в царстві тут постав розгардіяш;

Старе й мале бунтує; свари, чвари,

Гризня, різня, грабунки і пожари,

Міста повстали на міста,

А на дворянство чернь проста,

В мирян з попами ворожнеча,

Усюди розбрат, колотнеча,

Розбій, убивство, бешкет у церквах,

Купці й мандрівці гинуть по шляхах.

Усяке тут за зброю узялося,

Бо жить — бороться… Так воно і йшлося.

Ф а у с т

Ішлось, кульгало, падало, вставало,

Аж поки врешті покотом упало.

М е ф і с т о ф е л ь

Нікого перше не вражав цей стан,

Бо кожен думав: сам собі я пан.

Найменші й ті поводились зухвало,

І от найкращим тут терпцю не стало.

Розумні встали й кажуть: «Де та власть,

Що нам життя спокійне, мирне дасть?

Не може цісар чи не хоче того,

То оберімо іншого якого,

Нехай сваволю усмирить

І буде нами володіть,

Спокою гледючи святого!»

Ф а у с т

Попівщина!

М е ф і с т о ф е л ь

               Попи й зробили це,

Щоб убезпечить повне черевце;

Вони поспільство сколотили

І ворохобню освятили.

От цісар той, наш приятель старий,

Іде сюди чи не в останній бій.

Ф а у с т

А жаль його: він добрий був і щирий.

М е ф і с т о ф е л ь

Покіль живий, не трать у щастя віри.

Ходім сердегу визволим з біди,

Врятуймо раз, а може, й назавжди;

Хтозна, що в небі зорі написали?

Всміхнеться доля — знайдуться й васали.

Виходять на середгір'я і оглядають військо, розташоване в долині. Знизу чути барабанний бій і військову музику.

Позицію обрали дуже вдало;

Щоб виграть бій, за нами діло стало.

Ф а у с т

Якого тут чекать добра?

Це все мана, це все мара.

М е ф і с т о ф е л ь

Перемагає завше вмілий!

Не

1 ... 91 92 93 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"